Шизґара

25. Дозвольте вийти

…Потроху-троху, а пасажирів набилося повний вагон. Олексій оговтався від спогадів і зрозумів, що зараз буде станція «Палац спорту», де йому треба було пересідати на іншу лінію. Він підвівся й став пробиратися до виходу. Не втримався, глянув: гарна читачка поринула в світ льоду й пломеню, вигаданий бородатим англійцем. «Шкода таки, що не вона», — зітхнув чоловік.

Потяг прибув на станцію і розчахнув двері. І тут виявилося, що група людей, котрі стояли лицем до дверей, виходити зовсім не збираються. Це була досить нова заведенція: раніше в Олексіїв доавтомобільний період, такого в метро не було. Їхати далі не входило в чоловікові плани:

— Добродії, дозвольте вийти, — голосно звернувся він до тих пасажирів. Жінка з електронною книжкою, почувши його голос, підняла очі й вп'ялася поглядом в його обличчя. Передні трішки розступилися, він вибрався на перон.

— Олексію, — покликав його з вагону голос, котрого він не забував ніколи.

— Обережно, двері зачиняються, — металево повідомили динаміки. Стулки вагонних дверей з гуркотом зійшлися. — Наступна станція…

…На пероні станції метро «Палац спорту» стояв чоловік середніх літ і мовчки дивився, як заповзав до тунелю звичайний блакитний потяг.