Шизґара

21. Крапка на «і»

Варто було Ленці Стрілецькій засісти за підручники, як на «п'ятак» занадилася Свєтка Закринична. Сказати, щоб її там дуже чекали, означає погрішити проти істини. Цю дівчину таки непогано знали, щоб безмірно зрадіти, бо майже всі вчилися або в одному з нею класі, або в паралельному. Її надмірна гордість, породжена її переконаністю у власній неперевершеній красі, часом переходила в пихату зверхність і вже кидалася у вічі й навряд чи комусь могла сподобатись. Але діяли закони своєрідної молодіжної вуличної демократії: нікого, якщо тільки людина якось особливо того не заслужила, до товариства не кличуть й з нього не женуть. А її за що проганяти? Першою красунею себе несе? Так а вам, дівчата, хто заважає? Хлопці, багато хто від неї насмішкуватого відкоша дістав? Так не лізьте до дівчини, коли не знаєте, як до неї підходити!

Ну, таке: прийшла, то й прийшла.

Баланс симпатій на «п'ятаку» того літа встановився такий: Сашко Шварцберг упадав за гожою білявою Галушкою, а вона не те щоб піддалась, але потроху починала приймати його знаки уваги; за ставним та модним Миколою Можайським «стріляла» Оленка Ярова, і він легко й невимушено фліртував з нею, до серйозних стосунків, проте, перейти не поспішаючи. Сорока, зрозуміло, був закріплений за Ксюхою, як вольності за польською шляхтою — на віки вічні, і кожен, хто знав цю парочку, не мав ані краплі сумнівів: ця дівчина за свого Ігорьоху будь-якій очі видряпає та патли повисмикує. Та до Свєтки Ксюха поставилася зовні спокійно: обидві вчилися в одному класі, а кого пацани-однокласники обрали першою красунею, всім давно відомо. Олексій теж був зайнятий, з хлопців лишався тільки віртуоз ремонту мотоциклів та матірної лайки рудий гевал Котя. Він один був з іншої школи, та й з тієї рік тому пішов до ПТУ вчитися на автослюсаря, тому усі тонкощі класифікації дівчат хлопцями зі Свєтчиного класу йому, здається, не були відомі. Та хто, знаючи Закриничну, повірив би, що вона націлиться на Котю? Заради правди слід сказати, що на районі взагалі мало хто уявляв, на кого вона може накидати оком: слава про її образливу манеру відшивати пацанів летіла районом поперед неї, і ні с ким ані в школі, ані на районі вона, навіть якщо починала, довго не зустрічалася. Якісь зальотні жевжики, що коли-не-коли з'являлися при ній, теж надто надовго не затримувалися, тому нічим видатним теж не запам'яталися.

У перший вечір вона просто прийшла, і, поклавши одну неповторної краси ногу на таку ж другу, провела десь з годину в тамтешньому товаристві, не вистьобуючись, не видрючуючись та не викаблучуючись. Виявилося, що вона прекрасно вміє підтримувати бесіду, дотепно жартувати, привітно всміхатися й весело заразливо сміятися. Вона помірно кокетувала з пацанами, жодного разу не наблизившись до межі, за якою у дівчат були підстави їй щось пред'явити.

У другий прихід вона приділила Олексієві трішечки більше уваги, ніж решті хлопців. Знову все в рамках, але вона зацінила всі його влучні репліки, засміялася на всі його жарти, а свої фрази адресувала йому частіше, ніж решті, демонструючи увагу завжди, коли він щось говорив. Теж побула десь годинку, сказала: «Мені вже пора» — звелася й озирнулася — чи ніхто не забажає її проводжати. Чоловіча частина компанії не зреагувала, і вона, помахавши всім ручкою й мило усміхнувшись, попрямувала додому.

Наступного вечора вона підсіла до Олексія й уже за хвилину він відчув гарячий доторк її стегна, а потім, кілька разів, і грудей. Публіка на «п'ятаку» була не цвяшком у тім'я бита й не пальцем, як то мовиться, роблена: одразу зрозуміла, що й до чого, а Свєтка гнула свою лінію: всім виглядом показувала, як їй приємно та цікаво поряд з Олексієм, а той морозився, роблячи вигляд, що нічого не помічає. За годину білявка знову зробила всім ручкою й пішла, а Алекс раптом відчув, що його сорочка на плечі пахне її парфумами.

— Ой, боюся, Стріла дозубриться, — прокоментував ситуацію рудий Котя, коли Закринична відійшла достатньо далеко й почути не могла.

— А ти не бійся, — хмикнув Олексій, пригадавши, як тоді Свєтка сказала: «Зустрічайтеся поки що». — Ти краще завтра сядь поряд зі мною, поки вона не прийде.

— Так вона з іншого боку сяде, — заперечив Котя.

— Не зможе, я на краю сидітиму, — підморгнув йому друг.

Та цього не знадобилося: далекоглядна Ксюха того ж вечора подзвонила Лені, потім ще декому, і назавтра, коли Закринична з'явилася, картина була такою: в Олексія на руках сиділа Ленка, у Сороки — Ксюха, у Сашка — Галушка, у Можайського — Ярова, далі — Вітка на руках у Луки (ці взагалі рідкісні гості на «п'ятаку»), Люся у Габелії, поряд пломенів шевелюрою одинокий Котя, а на самому краєчку лави совався зніяковілий малолітній Баклажан.

— О, а от і Свєтік-самоцвєтік! — засяяв усмішкою механік. — Світланко, а в нас сьогодні аншлаг! Уже й місця нема. Ну, нічого, сідай до мене на коліна, чи он до Сергійка! — і Котя кивнув у бік малолітнього Баклажана.

Кілька миттєвостей Свєтка ошелешено роздивлялася цю картину, потім вичавила з себе:

— Та ні, я, мабуть, піду, — розвернулася й пішла геть. Потім зупинилася, повернулася й подарувала товариству погляд, повний ненависті й презирства.

— Йоперний театр, вхопивши шилом патоки, повернулася Світланка на домівку — крапки над «і» розставляти, — із показним сумом констатував Котя, коли вона зникла з поля зору. Видно, щось таке знав про її ставлення до деяких літер української абетки… Цікаво, чи не від самої Свєтки?

Звісно, можна вважати, що Ксюха, організувавши цю виставу, вчинила жорстоко. Та, по-перше, юність часто буває безжальною, бо ще толком не випробовувала на собі, як це, коли болить. А, по-друге, першими красунями, навіть, якщо йдеться лише про клас, часто-густо і стають, і залишаються не тільки завдяки зовнішності й майстерному володінню плойкою чи щіточкою для фарбування вій.

А Стрілецька відчувала особливе торжество: ач, лялька білоброва, хотіла у неї Алекса відбити! Спіймала облизня? Отож! І річ не тільки в тому, що у Ленки з Олексієм були стосунки. Він їй подобався, і навіть дуже, але це почуття не було суто вибірковим: таку, як він, симпатію викликав ще дехто з пацанів; тоді, на початку літа, у неї хлопця не було, а хотілося, щоб був, щоб обнімав, цілував, щоб ходив з нею по району; і щоб був не шнурком якимось, а основним чи чотким. Олексій виявився вільним і підходив з усіх точок зору. Але щоб через нього аж світ був як зав'язаний… Ну, навряд…

Штука була в іншому: до цьогорічної весни дівчата приятелювали, поки Закринична не увела в Стрілецької з-під носу хлопця, котрого невдовзі благополучно «послала». І сама не гам і подрузі не дам. Ленка добре запам'ятала ганьбу того фіаско і допустити, щоб таке сталося вдруге, в жодному разі не погодилася би.