Третя світова: Битва за Україну

47

Юрій Луценко — український політичний та державний діяч. Колишній соціаліст, один з лідерів руху «Народна самооборона» (1999–2012). З 2013 р. — ініціатор руху «Третя Українська Республіка». Народився в 1964 р. у м. Рівне. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Служив у лавах збройних сил СРСР. Син Віталія Луценка — члена ЦК Компартії України, народного депутата України (1994–1998). З 2005-го по 2010 р. кілька разів обіймав посаду міністра внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко (двічі), Юрія Єханурова та Віктора Януковича. 26 грудня 2010 р. заарештований Генеральною прокуратурою України за обвинуваченням у розтраті державних коштів в особливо великих розмірах. Після стрімко проведеного розслідування, буквально наступного дня його визнали винним та засудили на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна. У серпні 2012 року Луценко визнали винним ще в одній кримінальній справі за обвинуваченням у недбалості при проведенні оперативно-розшукових заходів у межах розслідування отруєння Віктора Ющенка й засудили ще до двох років. Європейський суд визнав переслідування Луценка політично вмотивованим. У квітні 2013 р. Луценка звільнили на підставі указу президента України про помилування. Відразу ж після виходу на волю він активно включився в політичне життя, заснував громадський рух «Третя Українська Республіка» та став організатором Євромайдану 2013–2014 рр.