«Куди Бог провадить?» — «Туди, де стовпи небо підпирають!».
Цю загальну кличку та відповідь отримали провідники Похідних груп ОУН, в яких близько шести тисяч молодих українців вирушили на Схід.
Самі по собі Похідні групи є одним із найцікавіших явищ українського політичного життя на початку II Світової війни. ОУН ретельно готувалася до ймовірного нацистсько-радянського військового конфлікту. Відтак, з великої кількості націоналістичного активу, який перебував у німецькій зоні окупації, здебільшого у Кракові, було сформовано три Похідні групи, які мали б покрити своєю сіткою Наддніпрянську Україну. Їхнім завданням було створити українські адміністрації, організувати українську владу на місцях та відродити українське життя.
Три похідні групи окрім клички та відповіді мали непомітні символи — нитки різних кольорів на одязі учасників походу. Наприклад північна група — зелену, а кожен рій зелену крейду чи олівець. Таким чином, рій, який першим входив в місто, ставив зелені позначки та дату на табличці з назвою місцевості й наступні рої знали, що тут уже перебувають свої.
А далі була справа за малим — відшукати зелені позначки на назвах вулиці та будинку, де мали б перебувати товариші, і людину, яка мала вшиті зелені нитки на грудях, шапці чи плечі спитати: «Куди Бог провадить?».
Як правило, група, що першою потрапляла у місто, організовувала з місцевим населенням самоврядування, одразу ставила німецьку адміністрацію перед фактом самоорганізації українців й, після проведення пропагандистської роботи та початку налагодження громадського життя, йшла далі.
За дуже короткий період Похідні групи накрили повністю всю Україну, включаючи й такі регіони як Донбас та Крим. Те, що зробили Похідні групи для самоорганізації та усвідомлення населення за дуже короткий час — на довгі роки стало великим поштовхом для відродження українства на Наддніпрянщині.
У 1943 році один із наддніпрянців залишить своє враження про діяльність та роль Похідних груп: «Війна принесла синьо-жовті прапори на Україну в неможливо короткий строк. Їм не здивувалися, не запитували, чиї це прапори, навіть маленькі діти. Їх прийняли давно й прийняли не як гостей, а так, як приймають Бога: просто до серця, відразу, безоглядно й навіки...».
Після проголошення Акту відновлення Української Державності, нацисти розпочали жорстокі переслідування бандерівців, що надзвичайно утруднило діяльність Похідних груп й призвело до великих людських втрат. А втім, було створено націоналістичну організаційну сітку, яка по всій Україні ефективно діятиме впродовж Світової війни.