Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок

91. Спогад ідеал Когана

Ох, і було їх там! Казали, що половина всіх політичних в’язнів по всій Сибірі були бандерівці.

Ви знаєте, совєти кожного українського самостійника, що проти москалів, як вони кажуть «за самостоятельну Україну», звуть бандерівцями. Москалі, совєтська власть йому не «правилась», значить — український націоналіст, «бандьора». Зараз по війні їх було в большевицьких концтаборах сотні тисяч.

Такі, що справді були в УПА або в організації Бандери, такі, що помагали їм якось і навіть ті, що просто своїм наставленням могли стати «бандерівцями». Дуже багато їх згинуло. По смерті Сталіна «дрібніших» звільнили, залишалися ті, що їх засудили на двадцять, двадцять п’ять літ.

У совєтських тюрмах і концлагерах бандерівці мали дуже добру славу. Тверді, з’єднані, бойові. Там дуже багато кримінального елементу, «блатні», що тероризують інших в’язнів. Вони пробували взяти під ноги й бандерівців, але дістали болючого прочухана. Боротьба була кривава, але «блатні» навчилися скоро, що «єслі ето бандєровець, нє троґай єво!». Те саме між жінками-в’язнями. «Бандерівець» чи «бандерівка» кожний в’язень совєтських концлагерів вимовляє з респектом.

Дай, Боже, і жидам таких, як Горбовий, Пришляк, Марчак, Дишкант, Сорока й сотні інших.

Горбовий... це фантастичне поєднання глибокого знання і бойової твердости в одній особі. Такої живої енциклопедії я ще не зустрічав. Що не запитаєш його, все знає і відразу відповість. Навіть по-жидівськи говорить і все про жидів знає. Я б його головним рабіном Ізраїлю зробив. А який твердий! Двадцять вісім років тюрми й концтаборів видержав і не заломився. Його вперто намовляли «покаятися» і засудити український націоналізм, і за те його відразу звільнять і високе становище дадуть. А він завжди: «Ні!». Приїжджали з Москви і намовляли мене, щоб я вплинув на нього, щоб «розкаявся». То я їм казав: «А що я можу? Ви знаєте, що Ґарбавой бандерівець. Скеля! Не розлупиш!»..