Дарую слово

Розкидала осінь жар калини в вітті,

Розсипала осінь промінь по листках,

Запалила ясно верховіття в лісі

Й ворожить з вітрами у стиглих лугах.

Палають жарини в калиновім вітті,

Тріпочуть на вітрі пожовклі листки,

Шатрами піднялись високі блакиті

Й мережать довкілля поля золоті.

Жар калини палає, мов з чистого серця,

В променях зітканий простір у красі

І теплом уквітчують прикрашену землю,

Як всю Україну барвисті хустки.