Дарую слово

Ледь помітно стрепенулась сонна тиша ночі,

Густа темінь відпливає в нетрі неохоче,

Та світанок ясним сходом вмиває зірниці,

Розсипає роси — перли по свіжій травичці.

Грають промені у барвах, ген на небосхилі,

Пливуть сяйвом перемінним веселкові хвилі,

Ще мить — друга і велично Сонце усміхнеться,

Ніжно землю націлує, в росах розіллється.