Дарую слово

Душа прозориться у слові

Перечитуючи поетичні твори нашого земляка, Жмеринчанина Василя Михайловича Твердохліба ще раз переконуюся, що мистецьке, літературне слово невичерпне. В поезії автора знаходжу його самовираження, а сказане слово несе свій особливий відбиток змісту. Своєю творчістю Василь Твердохліб охоплює історичну відстань в понад піввіковий період, аж до сьогодення.

В творах він торкається давніх драматичних доль попередніх поколінь — від дідів, батьків, дітей та теперішніх онуків. В орбіті духовного світу автора — і післявоєнні труднощі, і подвиги сучасників на життєвій стезі, і піднімаються гострі проблеми буденності. Поезію пронизує палка любов до усього, що пов'язане з Україною. Виразно відчувається, аж до загостреності почуття непідробного патріотизму. Своїм поетичним словом автор, мовби несе ніжне тепло, розмаїття свіжості і світла для того, хто чутливою душею торкнеться його слова. Описуючи красу природи, людини він начебто малює в уяві і змушує бачити перед собою живу картину. Безперечно, така поезія проміниться, як світло, сприймається, як пісня, читається легко, невимушено. Автор має свою особливу творчу уяву, вміє щиро співпереживати і самовіддано любити. В одному з творів він пише... «Де є добро, там зло зникає». Відкрити прозорість своєї душі у слові, яке несе відбиток емоційної думки, переживань і любові — чи може бути більш значимим творчий здобуток? «Дарую слово» — нова збірка автора.