Дарую слово

Чому ти вічно трудівниця?

Про це спитай себе сома,

Чому у праці, мов в кріпацтві,

Запропастила все життя?

Чому від рання до смеркання,

Ти пораєш усе кругом?—

На кухні, в хаті, біля стайні,

По господарству, й все бігом...

Не бачиш світу в його звабі,

Не йдеш у гості до людей,

Закабалилася у праці,

Й немаєш дяки від дітей,

і голови ти не підняло,

Не випросталась в повний зріст,

Отак жило, бо і не знало,

Що є ще інший кращий світ.