Дарую слово

Крізь небесні глибокі блакиті,

Через стерні й широкі поля,

З літа вересень в стиглому житі

Стрепенув за повіддя коня.

Перепела збудив на світанні,

Розгубивши по стернах росу,

Оберемком тепло без вагання,

Везе з літа у осінь ясну.