Дарую слово

Роксоланове і Марїїне,

Життя житиє-пережитеє,

Пережитеє, переміряне,

Переміряне, перевіяне,

Перевіяне, перемелене,

Перемелене, пересіяне,

Пересіяне часом дниною,

Пережитеє вік людиною...

Від турків, татар аж з часів орди

Не забутнії всі давні сліди,

Що пролинули, в віках канули,

Залишили слід недоглянутий,

Недоглянутий, недописаний,

Буреломами переметений,

Від прапращурів перенесений.

Тож красивії, чорнобровії

Зазнавали гніт від московії —

Від батрачення в злиднях, голоді —

Поскладали теж свої голови...

Не одна краса в горі в'янула,

Бо ж неволя та бусурманова,

А краса була Роксоланова —

Цвіла, мріяла в праці канула

І Марія так не зоглянулась,

Не зоглянулась, як зів'янула —

За ідею йшла й не побачила,

Все життя своє пробатрачила,

Пробатрачила в пломінь — вихорі,

Не вщухає біль, сльози висохли.