Дарую слово

Чому судилось, лихо доле,

Ти з ранніх літ бідній вдові?

Чому не сплила чорним мулом

В безлюдний світ, в чужі краї?

Чому судилась, злая доле,

У сірім світі і плачу —

Все супроводиш ти незримо

Дітей і матір їх — вдову...

Твоя присутність, гірка доле,

Сирітських діток доганя

І не дає позбутись горя

Їм у подовж всього життя.