Корабель з райдужними вітрилами

ЕПІЛОГ

Роман має більш-менш щасливий кінець. А хотілося, щоб він був ще щасливіший.

Наприклад, скінчити його (бодай в епілозі про це згадати!) так, що Максим вступив до морехідного училища після закінчення восьмого класу. Але не можна так написати, бо Максим зараз ніби вчиться ходити заново. Він спирається на милиці. Марко Ісайович каже, що місяців за три Максим відкладе милиці користуватиметься лише ціпком. А потім і ціпок відкладе. Буде ходити, як всі здорові нормальні люди. Коли? Важко сказати..

Або хіба б не хотілося, щоб Іржик, Іра Войтенко, яка мріє про олімпійські медалі, хіба б не хотілося, щоб її того дня, як Максим встав і пішов, зарахували до юнацької збірної міста?

Але цього теж, на жаль, поки що не сталося.

А як хочеться, щоб Іван Іванович Швецов знайшов свого друга старшого лейтенанта Михася живим або хоч дізнався, де він загинув. Але… Толя Юхимець все носить і носить на пошту рекомендовані листи, а відповіді на них надходять невтішні.

Знову ж таки, як хочеться, щоб Василь Сорока знайшов золоту пектораль і прославився на весь світ!

Або хіба так важко було десь одним рядком сказати, що портрет Костянтина Івановича Юхимця вже висить на Дошці пошани і що Костянтин Іванович в рот не бере спиртного? Але це поки що не так.

Знову ж таки Кирило Куличенко. Раптом його оповідання друкують в піонерській газеті чи в журналі? От було б здорово! Це ж елементарно, як сказав би Вадя Іванов.

До речі, дуже б хотілося, щоб Вадя Іванов не був таким вже суворим «технократом».

А Олег Борщов, більше відомий в колах, близьких до 8-го «Б», як Борщ, чого побажати йому?

По кілька голів у кожному матчі? Розібратися у власних, сумнівах, чи що?

Ми завжди бажаємо кожному кораблю щасливого плавання… Незалежно від того, який корабель іде в рейс: корабель з райдужними вітрилами чи перемащений нафтою танкер.

Але в рейсі буває всього. В рейсі не лише падають на палубу летючі рибки і тріпочуть своїми райдужними крильцями. Трапляється падати на палубу корабля багатотонним масам води, і тоді корабель здригається від клотика до кіля і, здається, не втримається на плаву, не дійде до порту призначення.

Проте він доходить. І капітан корабля знає, що там його-вже чекає терміновий фрахт, і новий рейс, і нові порти, і знову в черговому рейсі буде всього. Але капітан тільки посміхається.