Мисливці на мамонтів

СЕРЦЕ ХУММИ

Стійбище перенесли на самісінький край льодовика. Мисливці вирубали східці в кризі, щоб зручніше спускатися на дно розколини. Витягнути звіра нагору було не під силу.

Найперше, що зробили втікачі,— принесли жертву Матері матерів. Ао довго орудував кам’яним ножем. Він розрізав шкуру і м'ясо на грудях слоняти. Розрубав два ребра, відігнув їх руками й вирвав чарівне серце. З захопленням притиснув його до себе і відкусив од нього зубами шматок м'яса. Він перший скуштував серце хумми, і тепер йому не страшні ніякі чаклуни! Ао сміявся і ладен був кричати від радості. Важко дихаючи, виліз ковзкими східцями нагору і обережно поклав до ніг мисливців свою здобич.

— Їжте! — кричав він.— Їжте! Будьте як хумми!

Серце розділили поміж усіма мисливцями. Уа відрізав од своєї, частки шматочок і ткнув його в рота Курру:

— Нехай виросте дужий, нехай не боїться ні Куолу, ні будь-кого. Балла глянула на нього ласкаво. В цей час Канда підбігла до чоловіка й вихопила в нього один із шматочків мамонтового серця.

Перш ніж Ао встиг опам'ятатись, вона сунула шматок у рота і швидко проковтнула його. Всі дивилися на неї вражено. Серце вважалося пайкою чоловіків, а жінки його не їли.

— Канда теж не боятиметься Куолу! — вигукнула вона і, як дитина, сплеснула в долоні.