Наказано вижити

Інформація для роздумів — V (Гесс)

«Нові дані, що їх одержала наша служба «закордонних організацій», примушують НСДАП повернутися до справи Рудольфа Гесса, який одержав членську книжку партії і золотий значок під номером «17» одного місяця з фюрером, після того як вони відбули ув'язнення в одній камері тюрми Ландсберг, де була написана «Моя боротьба» — ним, Гессом, під диктовку Адольфа Гітлера.

Повернулися до цієї справи тому, що служба особистої референтури Гіммлера відмовилася дати відповіді на ряд питань, що виникли в зв'язку з інформацією, яка надійшла з Лондона, де тепер перебуває Р. Гесс або той, за кого видають якогось чоловіка співробітники британської секретної служби.

Не дали ясної відповіді також і ті люди з оточення рейхс-маршала Герінга, які — внаслідок покладених на них завдань — повинні були знати про політ Гесса все, бо саме вони відповідали і за виробництво бойових машин, і за спостереження за всіма літаками, що з'являлися в небі рейху, починаючи з 1 вересня 1939 року.

Отже, по пунктах:

1. 10 травня 1941 року о 17.45 з Аугсбурга під Мюнхеном вилетів літак марки «Мессершмітт-110», названий «Церштьорером», — без двох додаткових баків для бензину під крилами. (У справі є фотографія літака, на якому полетів Гесс, відібрана під час арешту в його ад'ютанта Пінча.)

2. 10 травня 1941 року о 22.00 радари британської авіації засікли проліт одиночного літака в напрямі Холі Айленда в Нортумберланді (відомості одержано від агента «С-12», засланого у ВПС Великобританії по лінії «закордонної організації НСДАП»).

3. 10 травня 1941 року о 22.50 невідомий пілот парашутувався в Шотландії, а літак марки «Мессершмітт» зазнав аварії. Пілот згодом заявив, що він — не «капітан Хорн» — як назвав себе спочатку, — а заступник фюрера Гесс. Він прибув сюди з місією миру для розмови з принцом Гамільтоном, другом його приятеля Альбрехта Хаусхофера; «мессершмітт», який на другий день знайшли на картопляному полі, мав два додаткових баки для пального.

4. Директор департаменту історії концерну «Мессершмітт» доктор Еберт, якого ми запросили, не зміг дати жодної серйозної інформації про літак, на якому вилетів заступник фюрера, бо з усіх справ, що зберігаються, на кожен аероплан, будь-коли випущений заводами Мессершмітта, лише опису й специфікації того, що взяв собі Гесс, немає в архіві підприємства.

5. Оскільки жоден літак — за законами воєнного часу — не мав права піднятися в повітря без відповідної «польотної карти», оскільки «мессершмітт» Гесса пролетів над радарними зонами Мюнхена, Кельна, Амстердама і повинен був дати пароль наземній службі спостереження (в іншому разі його змусили б приземлитися чи — якби він відмовився — збили б вогнем зенітних батарей), опитали всі підрозділи люфтваффе, але ніде і ніхто одиночного літака над територією рейху 10 травня 1941 року не зафіксував. (А втім, імовірно, що люфтваффе Герінга не захотіло — з якихось особливих причин — передати НСДАП архівні справи, пов'язані з цим питанням.)

6. Припускаючи, що Гесс приземлився на одному з військових аеродромів у районі Кельна або ж на окупованій території Голландії, щоб підзаправитися пальним, люфтваффе запитували і з цього приводу. Ми одержали відповідь, в якій категорично відкидається така можливість.

7. З даних, що надійшли з Глазго, все-таки стає очевидно, що в одному з підвісних баків «мессершмітта», який розбився в Шотландії, було знайдено пальне, тоді як без підзаправки і без додаткових баків літак не зміг би досягти берегів Англії.

8. Наприкінці березня 1941 року генерала люфтваффе Удета, найдовіренішого кумира рейхсмаршала Герінга, передислокували на південь Норвегії з ескадрильєю «мессершміттів» для «конвоювання суден». Всі його машини були типу «Церштьорер», тобто саме такі, на якій вилетів з Аугсбурга заступник фюрера. Штаб Удета не захотів чи не зміг подати в НСДАП відомості про польоти офіцерів ескадрильї 10 травня 1941 року, тому що, за його словами, документи ці згоріли під час бомбардування.

9. За свідченням генерала люфтваффе Адольфа Галланда, який командував ескадрильєю «мессершміттів», що дислокувалися на узбережжі Північного моря, саме в тому місці, де мав пролітати Гесс, йому подзвонив рейхсмаршал Герінг і зажадав підняти в повітря ескадрилью, щоб збити літак, на якому летить в Англію заступник фюрера, який «з'їхав з глузду». Це було ввечері 10 травня, тобто через годину чи дві після вильоту «мессершмітта» з Аугсбурга, ще до того моменту, як він наблизився до узбережжя. Але назавтра у штаб-квартирі фюрера, куди Герінга викликали разом з інтими лідерами НСДАП на екстрену нараду у справі Гесса, рейхсмаршал заявив, що він нічого не знає про політ Гесса.

10. Судячи з інформації, що надійшла з Лондона, медичний огляд Гесса не зафіксував якихось шрамів на тілі полоненого. Тоді як у медичній картці, написаній у нашому військовому госпіталі 23 листопада 1937 року, зазначено про такі шрами, які дістав заступник фюрера на полях битв: 12 червня 1916 року його поранено в ліву руку і в ногу осколком снаряда під Думантом; 25 липня 1917 року його знову поранено в ліву руку; 8 серпня 1917 року поранено біля Унгуреана кулею в ліве стегно.

11. Судячи з інформації, що надійшла з Глазго, міністерство оборони Великобританії зберігає досьє на всі авіакатастрофи, що сталися на території країни; але даних про аварію «мессершмітта», на якому прилетів Гесс, у справах міністерства оборони начебто немає.

12. За відомостями, що їх одержали з Дубліна, військовий кабінет Черчілля заборонив робити фотографії Гесса. В травні 1940 року фюрер найбільше побоювався, що британці, використавши наркотики, підведуть Гесса до радіомікрофонів і він говоритиме про рейх; але цього не сталося, бо всі в Німеччині добре знають його голос. В одному з секретних меморандумів, які було направлено в кабінет Черчілля з того табору, де перебуває зараз полонений, наводилися слова Гесса про те, як він дружив з рейхсмаршалом Герінгом, хоч усім відомі їхні напружені стосунки, і при цьому лаяв рейхсфюрера СС, незважаючи на те, що їх зв'язувала дружба. Говорилося також про те, що полонений їсть м'ясо й рибу, причому жадібно й плямкаючи, тоді як заступник фюрера — вегетаріанець і завжди відзначався надзвичайно витонченими манерами.

13. Зараз у світлі зрадницьких переговорів з Заходом можна зробити остаточний висновок, що контакти ці розпочалися не вчора і не тільки Канарісом і Шелленбергом.

Альбрехта Хаусхофера, сина відомого засновника геополітики Ганса Хаусхофера, Гесс послав ще 27 квітня 1940 року в Женеву, щоб той зустрівся з президентом шведського Червоного Хреста доктором Буркхардом; під час цієї зустрічі обговорювалося питання про необхідність укладення миру між рейхом і Великобританією. Той самий Альбрехт Хаусхофер за безпосереднім дорученням Гесса підтримував контакт з «пані Робертс» у Лісабоні з метою підготувати грунт для укладення мирного договору з Лондоном. Отже, заступник фюрера мав надійну мережу зв'язків на Заході з тими, хто ладен був зробити все можливе, щоб сприяти його ідеї миру між Берліном і Лондоном напередодні початку операції «Барбаросса».

Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що Гесс летів не в Шотландію (туди було відправлено двійника в разі провалу його місії), а в одну з нейтральних країн, де функціонують приватні аеродроми; там Гесс міг пересісти на іншу машину й опинитися в Лондоні зі своїми мирними пропозиціями, тоді як «капітан Хорн» уже перебував у секретному таборі для високопоставлених в'язнів, як розхожа фігура в глибоко законспірованій «комбінації миру». Таким чином, можна припустити існування давнього контакту «Гесс — Черчілль».

14. Оскільки я, як заступник Гесса, знав про його «мирні наміри», але, звичайно, вважав, що їх погоджено з фюрером; оскільки моїм девізом завжди була й буде дружба по відношенню до тих, з ким я працюю; оскільки підозріливість не властива ідеології і практиці націонал-соціалістів, виникають такі питання:

а) хто з вищого керівництва рейху міг допомагати Гессу в практичному здійсненні його плану?

б) кого з людей Герінга, що мав право розпоряджатися польотами бойових машин, міг схилити Гіммлер до співробітництва і підготовки відволікаючого польоту двійника Гесса в Шотландію з метою тотальної конспірації мирних переговорів заступника фюрера з Черчіллем?

в) чи міг Герінг піти на блок з Гессом?

г) чи міг Канаріс або близькі йому люди з генерального штабу армії подати таку допомогу заступникові фюрера, будь-яке прохання якого розцінювалося в рейху як вказівка Адольфа Гітлера?

д) чи є достатній матеріал для компрометації Гесса, на випадок, якщо він після закінчення війни претендуватиме на лідерство в націонал-соціалістському русі, а якщо немає, то як його можна роздобути найближчим часом?

Розголошення навіть одного слова з цього меморандуму карається смертю винного і всіх членів його сім'ї, хоч би де вони проживали і хоч би якими великими були їхні заслуги перед НСДАП».

…Підпису Бормана під документом не було, лише дивна закарлючка, але саме такою закарлючкою рейхслейтер затвердив документи на сімдесят мільйонів доларів, які було внесено на ім'я «доктора Фрейда» в буенос-айреському банку «Торнкіст» у лютому 1945 року.

…Гесс — коли був заступником фюрера — не підписав жодного такого фінансового документа, отже, в цьому розумінні він не був небезпечний для Бормана. Але він був небезпечний з погляду ієрархії престижів: усі прихильники тоталітарного конформізму були, є і будуть шанувальниками звань, а не розуму, посади, а не серця, орденських декорацій, а не честі й моралі.

…Коли Штірліц закінчив читати, Мюллер нетерпляче спитав:

— Ну?

— Поки що не можу збагнути.

— Гіммлер? Він підштовхнув Гесса?

Штірліц похитав головою:

— І ви нічого ніколи ні від кого про це не чули? До вас не доходила інформація? Ну, хоча б не пряма?

— Штірліц, я тільки рік тому дізнався, як убивали «братів» фюрера, вождів нашої партії, її організаторів, Грегора Штрассера й Ернста Рема. Мені розповіли, що кожен з них перед розстрілом вигукував: «Хайль Гітлер!» Вони плакали, переконували катів, що фюрера обманули, вони благали тільки про одне — про зустріч із своїм кумиром. Мені лише недавно показали листи Гітлера, які він надсилав їм напередодні арешту. Він писав про своє почуття дружби й подяки героям націонал-соціалістської революції, він признавався в любові до своїх «братів по партії» Грегора й Ернста, він називав їх на «ти» і просив їх завжди бути з ним поряд.

— А ви певні, що Борман не хитрує з вами? Навіщо треба було підміняти Гесса?

Мюллер знизав плечима:

— У мене є припущення. Перше: сам Борман — через Гіммлера — відправив до Шотландії двійника, а справжнього Гесса передислокували — це ж було напередодні удару по росіянах, всього лише за сорок днів до початку війни, — в секретні опорні бази НСДАП в Іспанії. Якщо фальшивий Гесс домовляється з англійцями про мир, тоді справу виграно, починається війна на одному фронті, англійці видають нам фальшивого заступника фюрера, справжній також повертається, таємницю операції збережено. Припущення друге: Борман у своїй боротьбі за владу — мабуть, через Герінга — в найостаннійший момент якимось чином підмінив Гесса, і в Шотландію справді прилетів двійник, якого відправили — замість збитого Гесса — з Норвегії, з наших баз. Отже, Борман, лякаючи росіян, може зараз уже почати кампанію: «Справжнього Гесса сховав Черчілль, видадуть божевільного двійника, а заступника фюрера готують до лідерства в Німеччині після загибелі Гітлера!»

— Коли вам треба повернути ці матеріали? — спитав Штірліц.

— Ви з глузду з'їхали, — сказав Мюллер, підводячись. — Ви думаєте, я залишу їх вам? Для роботи? Я їх вам не залишу, Штірліц, хоч я нічого тепер не розумію, абсолютно нічого, і всі мої здогади породжені не знанням, а розгубленістю.

«І я нічого не розумію, — подумав Штірліц, проводжаючи Мюллера на ганок особняка, до машини. — Я був певен, що він приїхав поговорити про Кребса. Невже я остаточно заплутався? Просто жахливо, коли це так. Виходить, я налякав сам себе, а він не веде ніякої гри?»

…Лише стомлено спускаючись сходами, Мюллер сказав те, чого так чекав Штірліц:

— Мені дедалі важче зрозуміти Бормана. Він всупереч усім протяг на посаду начальника штабу Кребса. Гудеріан стояв би на смерть, а Кребс може сісти з червоними за стіл переговорів, щоб пустити їх сюди, але на прийнятних для нас умовах. Він може зробити так, що росіяни виграють берлінську битву без бою.

(Мюллер не міг собі уявити, що матеріал, переданий йому рейхслейтером, був однією з ланок диявольської гри Бормана, який ніколи й нікому, крім себе, не вірив, мав абсолютно надійну інформацію, що в англійців сидить саме Гесс, а «Хорна», якщо й був такий, давно ліквідували британці як небажаного свідка. Борман вважав, що коли ця дезінформація піде — через Мюллера — в Москву, вона може виявитися тією краплею, яка переповнить чашу терпіння росіян.

…Але Штірліц, вичисливши можливий хід думок рейхслейтера, в свою чергу, вирішив, що гра на протиріччях Борман — Мюллер не тільки можлива, але й, за певної ситуації, рятівна.)

Про цю радіограму Ісаєва начальник розвідки вирішив поки що не доповідати Сталіну, розуміючи, яка може бути його реакція. Він надіслав у Берлін ще дві шифровки, в котрих — прийнявши гру Ісаєва — просив «Юстаса» вийти на зв'язок не раніше, як через тиждень, допомагаючи таким чином Штірліцу дістати змогу виїхати до Швейцарії з його новим «підопічним» Рубенау, і повідомляв, що через десять днів у Берліні його «знайде зв'язковий».

Радянська розвідка справедливо вважала, що навіть одна виграна для Ісаєва година може виявитися вирішальною і в його долі, і в долях сотень тисяч радянських воїнів, які займали висхідні рубежі для удару по Берліну.