Невермур. Випробування Морріґан Кроу

Розділ десятий. Нелегалка

Кімната номер 85 на четвертому поверсі повільно ставала спальнею Морріґан. Кожні декілька днів вона помічала щось нове і прекрасне, щось, у що вона моментально закохувалась. Наприклад, підставка для книжок у вигляді русалки, яка одного дня з’явилася на книжковій полиці, або чорне шкіряне крісло у формі восьминога, що обвивало її своїми щупальцями, коли вона читала.

Декілька тижнів тому однієї ночі, поки Морріґан спала, спинка її ліжка, яка раніше була повністю білою, змінилася на вишукану залізну раму, прикрашену орнаментом. Проте, мабуть, «Девкаліон» вирішив, що зробив помилку, адже через два дні дівчинка прокинулася, гойдаючись у гамаку.

Її улюбленою річчю в кімнаті була маленька картина в рамці з яскраво-зеленою желейною скульптурою, що висіла над туалетом.

Спочатку вона думала, що це Юпітер або Фен усе змінювали, щоб перевірити її. Але одного разу вона прокинулась посеред ночі, пішла попити води й на власні очі побачила, як у ванної відростають чотири лапи зі срібними пазурами.

Найдивнішим у цьому всьому було те, що її кімната міняла розмір і форму. Там, де раніше було одне квадратне вікно, тепер з’явилося троє склепінчастих. Одного дня її ванна була розміром з басейн, а саме приміщення — як бальна зала. Наступного дня воно було не більше, ніж стінна шафа.

Через деякий час на вікнах з’явилися вазони з червоними квітами, а поруч — підставка для капелюхів у вигляді скелета із сірою федорою її розміру. Верхню частину каміна обплели густі зарості плюща. Морріґан Кроу вперше в житті відчула, що вона знаходиться саме там, де повинна бути.

Коли минула перша половина весни, до «Девкаліона» прийшов чоловік у брудно-коричневому костюмі. Його вуса закручувалися аж до вилиць, а на грудях яскраво виблискував срібний значок. Він стояв біля стійки консьєржа і, заклавши руки за спину, оцінювально, з неприхованим презирством розглядав фойє.

Кеджері привів Юпітера і Морріґан із Димової зали, де вони сиділи у хмарі темно-зеленої пари (розмариновий дим — «для гострішого розуму»), граючи в карти. Жоден з них не знав правил точно, але Френк пошепки давав поради на вухо Морріґан, а Дама Чанда — Юпітерові, і щоразу, коли хтось вигукував: «Ура!», всі інші супились або кидали щось, і все це, на думку Морріґан, було прекрасним способом провести день.

Коли Кеджері наполіг, що вони мають поспішити до фойє, обидва трохи роздратувались, а коли Морріґан побачила, як вусатий чоловік глузливо посміхнувся до маленької безформної люстри, яка все ще росла, вона розсердилася ще більше.

«Це так грубо, — подумала дівчинка. — Вона ще не готова!»

Люстра поверталася до життя день за днем, але до повного видужання їй потрібно було ще багато часу. На цьому етапі було поки що неможливо зрозуміти, якої вона буде форми. Фенестра приймала ставки. Френк клявся, що це буде чудесний павич, але Морріґан усе ще сподівалась, що люстра знову стане рожевим кораблем, який так подобався Юпітеру.

— А що Смердюк тут робить? — пробурмотів Юпітер до Кеджері, але той знизав плечима і сховався за стійкою консьєржа.

— Хто такий Смердюк? — прошепотіла Морріґан.

— О-ох, я мав на увазі, поліцейський, — тихенько сказав Юпітер. — М-м, певно, не варто називати його Смердюком. А зараз просто дай мені з ним поговорити.

Юпітер підійшов до чоловіка і люб’язно потиснув йому руку.

— Доброго дня, пане поліцейський. Ласкаво просимо до готелю «Девкаліон». Бажаєте зареєструватися?

Чоловік глузливо посміхнувся.

— Не дуже. Ви власник готелю, правильно?

— Юпітер Норт. До ваших послуг.

— «Капітан Юпітер Амантіус Норт, — зазирнувши в записник, сказав чоловік. — Поважний член Товариства Дивообраних, Ліги дослідників і Спілки готельєрів Невермура. Секретар Комісії з прав Диво-тварин, добровільний книгоборець Гоблінської бібліотеки і голова Благодійного фонду для списаних роботів-дворецьких. Першовідкривач семи невідомих до цього королівств і Стиляга року за версією журналу "Стиляга" чотири роки поспіль». Дуже вражає, капітане. Я щось пропустив?

— Я ще давав уроки чечітки злиденним хуліганам і є одним із суддів щорічного конкурсу чорничних пирогів у Невермурському реабілітаційному центрі суворого режиму для психічно хворих злочинців.

Морріґан голосно розсміялася, хоча не була впевнена, що Юпітер жартує.

— Ну, хіба ж ви не святий?

— Я роблю це все лише заради пирога. — Він підморгнув Морріґан.

Поліцейський усміхнувся.

— Думаєте, ви дуже смішний?

— Я часто думаю про це, так. Чим можу служити, інспекторе? — Морріґан прослідкувала за поглядом Юпітера на значок чоловіка, де було написано «Інспектор Гарольд Флінтлок».

Інспектор втягнув живіт і спробував зверхньо глянути на Юпітера, що було нелегко, адже Юпітер був на декілька дюймів вищий.

— Я тут через анонімне попередження. Хтось із ваших Дивообраних приятелів здав вас поліції, Норте. Ви даєте притулок незаконному біженцю. Це велика проблема, дуже велика.

Юпітер спокійно всміхнувся.

— Безумовно, це було б великою проблемою, якби це було правдою.

— Цього року ви представляєте кандидата до випробувань Товариства Дивообраних, правильно?

— Правильно.

— Це і є той кандидат, так?

— Її звати Морріґан Кроу.

Інспектор Флінтлок прискіпливо глянув на Морріґан і нахилився до її обличчя.

— А звідки саме ви походите, Морріґан Кроу?

— Нелізь, — відповіла дівчинка.

Юпітер пирснув зо сміху і голосно прокашлявся.

— Вона хотіла сказати, що вона з Сьомого району Вільної Держави, Інспекторе. Просто вона… смішно це вимовляє.

Морріґан глянула на свого наставника. У нього була така ж спокійна, впевнена інтонація, як і в її перший день у Невермурі, коли він говорив із прикордонниками.

Інспектор Флінтлок ляснув блокнотом об свою долоню.

— А тепер слухайте сюди, Норте. Вільна Держава має суворі прикордонні закони, і якщо ви надаєте притулок незаконному біженцю, ви порушуєте близько двадцяти восьми. Ви у великій халепі, синку. Біженці — це чума, і моїм священним обов’язком є оберігати кордони Невермура і захищати справжніх жителів від нечистот Республіки, що намагаються пробити собі шлях до Вільної Держави.

Юпітер споважнів.

— Благородна справа, звісно, — тихо сказав він. — Захищати Вільну Державу від тих, кому її допомога найбільше потрібна.

Флінтлок глумливо усміхнувся, розправляючи свої сальні вуса.

— Я знаю таких, як ви. У вас відкриті серця, ви готові впустити сюди будь-кого, якби ми дали вам хоч крихітний шанс. Але, думаю, ви самі розумієте, що ця підла біженка створює проблеми, яких вона не варта.

Юпітер глянув йому прямо у вічі.

— Не називайте її так.

У Морріґан по спині пробіг холод. Вона впізнала цей зимний гнів у голосі Юпітера і крижаний погляд його голубих очей. Проте до Флінтлока доходило не так швидко.

— Я називатиму її так, як є насправді: брудною, смердючою, гнилою нелегалкою. Ви не обдурите мене, Норте. Або дайте мені її документи — законні документи, що підтверджують її громадянство, — або ви будете заарештовані, а ця брудна нелегалка зараз же депортована!

Слова інспектора відбилися луною в холі, відскакуючи від високих стель. Дехто з працівників готелю підійшов ближче на підвищений голос Флінтлока.

— Капітане Норт, тут усе гаразд? — спитав Кеджері, залишивши стійку консьєржа, щоб разом із Мартою стати поруч.

— Що за жахливий шум? — сказала Дама Чанда. Вона поклала руку на плече Морріґан і сердито блиснула поглядом на Флінтлока.

— Хтось кликав охорону? — озвалася Фенестра зі сходів, де вона сиділа і чистила свої величезні пазурі, ніби готуючись до трапези.

— Укусити його за коліна, Юпе? — спитав вампір-карлик Френк, вигулькнувши під ногами в Юпітера.

— Можна без цього. У нас усе добре, дякую вам. Можете йти. — Усі вони неохоче пішли геть, і лише Фен залишилася на місці. Деякий час Юпітер мовчав, а Флінтлок нервово зиркав у бік Диво-кішки.

Потім Юпітер заговорив тихим стриманим голосом:

— Ви не маєте права вимагати документи в когось, хто підпадає під дію законів Товариства Дивообраних, Флінтлок. Ми самі розбираємося з нашими правопорушниками.

— Вона не є частиною Товариства…

— Перечитайте ваш довідник з наших законів, Флінті. Стаття дев’яносто сьома, пункт Д: «Дитина, що бере участь у вступних випробуваннях до Товариства Дивообраних, має всі законні підстави вважатися частиною Товариства Дивообраних на період вищезазначених випробувань або доти, доки вона не буде виключена з випробувального процесу». Усі законні підстави. Це означає, що вона вже наша.

Морріґан охопило відчуття виправданого полегшення. «Вже наша». Вона підвела очі на Флінтлока, бо знання того, що закони Товариства Дивообраних на її боці, додало їй сміливості.

Обличчя Флінтлока залилося яскраво-червоним кольором, потім фіолетовим і нарешті білим, спотворюючись люттю. Його вуса затремтіли.

— Поки що. Поки що вона ваша, Норте. Але як тільки вона завалить випробування, я забажаю побачити її документи. — Він пригладив вуса і розправив брудно-коричневий костюм, дивлячись згори вниз на Морріґан так, ніби побачив щось гидке на підошві черевика. — Вона повернеться до своєї брудної Республіки швидше, ніж ви встигнете сказати «Пожалійте». І ви, мій друже, потрапите в таку халепу, що навіть ваше дорогоцінне Товариство не зможе допомогти.

Флінтлок промарширував до виходу з фойє «Девкаліона», спустився сходами переднього двору і зник. Морріґан повернулась до Юпітера, що мав більш напружений вигляд, ніж будь-коли.

— Вони справді можуть мене вигнати? — запитала дівчинка, відчуваючи клубок у горлі. Вона думала про Переслідувачів з Диму й Тіні, про їхні чорні безформні постаті, що з’являлися з темряви. По її потилиці пробігли холодні мурашки. — Що буде, якщо мені доведеться покинути Невермур?

— Не мели дурниць, Моґ, — бадьоро відповів Юпітер. — Цього ніколи не станеться.

Він вийшов із фойє, навіть не глянувши на неї.

Коли Морріґан лягала спати тієї ночі, гамак знову змінився, цього разу на ліжко з дерев’яною рамою, а на ніжках були вирізьблені зірки й місяці. Вона неспокійно спала і бачила сон про Випробувальний Показ. У ньому вона мовчки стояла перед Старійшинами, не в змозі нічого сказати, доки нарешті її потягнув геть Смердюк і передав Переслідувачам під свист і лемент глядачів.

Уранці її ліжко стало простим матрацом. Напевно, у «Девкаліона» ще не склалася остаточна думка про неї.