ПІСНІ

Гей, брат­тя-ко­за­ки, сідлай­те-но коні!

Черкніть для охо­ти ви­на!

До бо­ку ша­бельку, на ру­ки повіддя,

На но­ги стальні стре­ме­на!

Не гну­ти нам шиї, ко­зацької шиї,

Під тяж­ким залізним яр­мом,

Не ню­ха­ти ди­му не­щас­но­го краю,

Що в'ється над на­ми кру­гом!

Чи в нас не та си­ла, що у батьків бу­ла?

Не тая ша­белька у нас?

Чи в нас не­ма ко­ней на сте­пах ши­ро­ких,

Чи ву­голь на люльці по­гас?

Нехай наші коні на чис­то­му полі

Тріпнуться і враз заіржать!

Нехай наші брат­тя, мо­лоді ко­за­ки,

На чис­теє по­ле біжать!

Нехай зно­ву бряз­не ша­белька стальная

В ко­зацьких залізних ру­ках!

Нехай зно­ву ля­жуть во­ро­гові кості

Могилами в на­ших сте­пах!

А люлька-го­луб­ка не­хай не вга­сає,

Паліть вражі се­ла кру­гом!

Нехай во­рог знає, повік не га­дає

Знущатися над ко­за­ком!..