ПІСНІ

Голе-голе моє по­ле!

Де ж ви, ясні квітоньки?

Позгасали, пос­па­да­ли,

Як на небі зіроньки.

І стеб­ло пе­ресх­ло,

Як би­ли­на, по­ляг­ло.

Діти-діти, мої квіти!

Як пог­ля­ну я на вас,

Серце мліє, ка­меніє,

Що цвіли ви тільки раз.

Раз рос­ли, раз цвіли

І без долі опа­ли.

Не для ділка сво­го бджілка

Вас ізсса­ла, як ди­тя, -

То жа­рою, як ма­рою,

Перервало вам жит­тя.

І ро­си ні сльози

Не спа­да­ло для кра­си.

І дівчи­на, як ка­ли­на,

Вас не рва­ла на ко­су -

Вас зірва­ли-розірва­ли

Вітри буйні без ча­су!

І без літ на весь світ

Розпустили в'ялий цвіт.

Доле-доле, моя до­ле!

Верни ж мої квітоньки,

Верни діти, мої квіти,

Верни ж мої зіроньки!

Але ба - не сівба!

Не ми­не моя жур­ба!