Пiснi

Прийшла смерть моя,

Легке то­читься…

Ти мо­ри, ма­ро,

Коли хо­четься.

Я віддам землі

Всі кісткі мої,

А на світ пу­шу

Лиш щілки мої!

Не ум­руть во­ни:

Кожна щілоч­ка

Полетить жи­ва,

Як та пчілоч­ка;

Полетить жи­ва

І по­ко­титься,

В сотні, ти­сячі

Переплодиться.

І я знов жи­вий

Світ ог­ля­дую,

Смерті пер­шої

Не при­га­дую.

Прийде дру­га смерть -

Світ зчорніється,

Земля вся в снігу

Забіліється.

І весь світ ма­ра

Зморить го­ло­дом

І щілки мої

Зціпить хо­ло­дом.

Але хо­лод той

Не уб'є жит­тя.

Перейдуть віки,

Ожиє ди­тя.

Перейдуть віки,

Світ за­ва­литься,

Вогнем-стовогнем

Весь роз­па­литься.

І сніги тоді

Паром ки­нуться,

І щілки мої

Знов про­ки­нуться.

І щілки мої

Знов про­ки­нуться,

Найдуть зем­лю знов,

Знову ки­нуться.

Найдуть зем­лю знов,

Знову ки­нуться,

В сотні душ жи­вих

Перекинуться.

І піде жит­тя

Знов дра­би­ною,

І я виг­ля­ну

Знов ди­ти­ною.

А ти ждеш, ма­ро!

Легке то­читься,

Ти не жди - мо­ри,

Коли хо­четься.

Місяць, рік піждеш -

Що уво­ди­ти?

Трудно ду­ми всі

Разом спло­ди­ти.

Трудно ду­ми всі

Разом спло­ди­ти;

Чого ж ждеш, ма­ро?

Що уво­ди­ти?