ПІСНІ

В сте­пах, де гриміла

Козацькая си­ла,

Від світу-по­то­пу

Лежала мо­ги­ла.

Лежала мо­ги­ла,

Як тая ца­ри­ця,

Що ї за­шеп­та­ла

На сон чарівни­ця.

І стан її пиш­ний

Трава пок­ри­ва­ла,

І го­ло­ву сон­ну

Калина вби­ра­ла.

І гілля ка­ли­ни

Плелося ко­са­ми,

І ке­тя­ги красні

Спадали бин­да­ми.

Із ліво­го бо­ку,

Словами ізри­та,

Лежала край неї

Камінная пли­та.

Чи прош­ло­го пам'ять,

Чи то­го, що бу­де, -

Що пи­са­но в нії,

Не віда­ють лю­ди.

Як військо, чор­но­биль

Стояв на сто­рожі,

І пісні їй піли

Пташенята божі.

Скажіть мені, лю­ди,

Кому з вас не ми­ла,

Кому з вас не лю­ба

Була та мо­ги­ла.

Зійдітеся ж, лю­ди,

Край до­ро­ги станьте…

Стисніть своє сер­це -

На мо­ги­лу гляньте!..

Могило-могило!

Ти, пиш­на мо­ги­ло!..

Де діли­ся ча­ри,

Краса ку­ди спли­ла?..

Коса із бин­да­ми

Лежить край до­ро­ги,

Покошене військо

Доломлюють но­ги.

Пройшли тяжкі плу­ги

Через твоє тіло,

І пиш­неє тіло,

Як ву­голь, зчорніло…

І тілько лиш камінь

Край нього біліє,

Но вже письмо дру­ге

На ньому рябіє!

І по­ле чорніє,

Коріння зси­хає…

І бу­сел пе­рис­тий

По ски­бах сту­пає…

Споров плуг тя­женький,

Задряпало ра­ло,

І в ра­ни насіння

Нерідне за­па­ло.

Запало насіння,

Коріння пус­кає

І си­лу чу­жую

Без жа­лю спи­ває…

І в місяців кілька

Край тої мо­ги­ли

З чор­но­би­лем ра­зом

Коноплі вро­ди­ли!..

Чорнобилю мно­го!

Подивіться, лю­ди!

Но бог свя­тий знає,

Що то за рік бу­де…

Де бу­ла ка­ли­на,

Там нап'ята бу­да…

Не вер­ху мо­ги­ли

Чорнобилю гру­да…

І ди­мить чор­но­биль,

Заким за­па­лає…

І "Вічную пам'ять"

Божий птах співає…