Пiснi

Не ки­дай ме­не,

Моя ча­роч­ко!

Не же­ни ме­не

Ти, шин­ка­роч­ко!

Не же­ни ме­не,

Дай упи­ти­ся.

В те­бе, брид­кую,

Улюбитися!

Не без жінки я,

Не без ха­ти я,

Все у ме­не є,

Відьмо кля­тая!

Хліба до­си­та

Маю в засіку,

Маю во­ли­ка,

Маю й пасіку.

Моя ха­точ­ку -

Повна ча­шеч­ка;

Моя жіноч­ка -

Мов та пта­шеч­ка;

Та тяжкі мої

Болі більнії,

Бо не маю я

Волі вільної!..

Запряжу во­ли -

Потом ми­юся;

Розпряжу во­ли -

Набік хи­лю­ся;

Повалюсь на бік -

Не здріма­юся;

Знов на пан­щи­ну

Підіймаюся.

Відроблю чу­же:

"Жінко-душечко!

Приголуб ме­не,

Щебетушечко!"

А во­на у плач,

Розголоситься,

На своє же­не,

Бо й не про­ситься…

Робиш - сил не­ма,

Спина кри­виться,

А во­на на те

Та й не ди­виться.

Робиш - сил не­ма,

Похиляєшся,

А во­на у плач:

"Запиваєшся!"

О, я п'ю те­пер,

Жінко лю­бая,

Не ки­дай ме­не,

Чарко гру­бая!

Не ки­дай ме­не,

Моя ча­роч­ко;

Не же­ни ме­не

Ти, шин­ка­роч­ко!

Не же­ни ме­не -

Дай упи­ти­ся,

В те­бе, брид­кую,

Улюбитися!