Пiснi

Ой вий­ду я у са­до­чок -

В са­доч­ку ка­ли­на,

Край ка­ли­ни шов­ком шиє

Любая дівчи­на.

Подивлюся на ка­ли­ну -

Вона роз­пу­кає!

Подивлюся на дівчи­ну -

Дівча обіймає.

Тая ж са­ма ка­ли­нонька,

Та вже за­ви­ну­лась;

Тая ж са­ма дівчи­нонька,

Та вже відвер­ну­лась.

Завинулась ка­ли­нонька

Та й не роз­пу­кає;

Відвернулась дівчи­нонька

Та й не пог­ля­дає.

Ой вий­ду я у са­до­чок,

Буду виг­ля­да­ти,

Чи не вий­де моя ми­ла

Рути підли­ва­ти.

Вийшла ми­ла, по­хо­ди­ла,

Рути не підли­ла,

Тілько вер­хи поз­ри­ва­ла,

На во­ду пус­ти­ла!..

Тая ж ру­та зе­ле­ная,

Та цвіту не­має;

Та ж дівчи­на мо­ло­дая,

Та вже не ко­хає.

Стоптав би я те­бе, ру­то, -

Та з жа­лю не мо­жу;

Забув би я те­бе, ми­ла, -

Забути не мо­жу!

Ой вий­ду я у са­до­чок,

Стану край вікон­ця,

Чи не вий­де моя ми­ла

Ще раз до схід сон­ця?

А ми­лая, як не тая,

Спить собі, дрімає

Та но­во­го мо­ло­до­го

К сер­цю при­гор­тає.

Тії ж очі, тії бро­ви,

Та не той хлоп­чи­на;

Та ж го­луб­ка ко­ло нього,

Та вже не дівчи­на.

Прострілив би я вас з лу­ка!

Та з лу­ка не пал­ко!

Положив би вічно спа­ти,

Та все чо­гось жал­ко!