ПІСНІ

Гей-гей, во­ли! Чо­го ж ви ста­ли?

Чи ду­же по­ле за­рос­ло,

Чи ле­ме­ша іржа поїла,

Чи за­ту­пи­лось че­рес­ло?

Бадилля зсох­ло, вже й ва­литься,

Леміш я доб­ре нас­та­лив,

А че­рес­ло моє но­веє…

Чого ж ви ста­ли? Гей, во­ли!

Гей-гей, во­ли! Чи зсох­ло по­ле?

Чи плуг у зем­лю не іде?

Чи де­рев'яная по­ли­ця

Тяжкої ски­би не зве­де?

Земля пух­кая, плуг не стог­не

І ски­бу доб­ре відва­лив,

І бо­роз­на уже чорніє…

Чого ж ви ста­ли? Гей, во­ли!

Гей-гей, во­ли! Зо­ре­мо по­ле,

Насієм яро­го зер­на,

Пройде ра­зок тон­кеє ра­ло,

І пробіжиться бо­ро­на.

А там, ди­вись, зібра­лась хмар­ка,

Дрібненький до­щи­чок по­лив -

І ни­ва шов­ком зе­леніє…

Чого ж ви ста­ли? Гей, во­ли!

Гей-гей, во­ли! Зер­но поспіє,

І за­ко­ло­сяться по­ля,

І вер­не нам за піт кри­ва­вий

Із лиш­кою свя­та зем­ля.

Тоді зби­рай ко­лос­ся пов­не

Та тільки гос­по­да хва­ли…

Чого ж ви ста­ли, мої діти?

Пора нас­та­ла! Гей, во­ли!