Пiснi

В славнім місті Пе­тер­бурзі,

Недалеко від Не­ви,

Із бо­ло­та виг­ля­дає

Хата бідної вдо­ви.

Стара ха­та зо вдо­вою

Разом вік свій віджи­ла,

Почорніла, по­хи­ли­лась

І в бо­ло­то увійшла.

Увійшла по самі вікна…

В ґанку схо­ди до сіней;

В сінях набік по­хи­ли­лись

Двоє скрив­ле­них две­рей…

І нап­ра­во старій бабі

Смерть підпи­сує па­тент,

А наліво без копійки

Б'ється з нуж­дою сту­дент.

Зима лю­та. Вітер сви­ще,

Сніг по вікнах бряз­ко­тить,

Мороз ду­шу обіймає,

Мороз тіло ка­ме­нить.

А у хаті на пос­телі

У сур­дуті і пла­щу

Сидить сту­дент ме­ди­ци­ни

Другий місяць без бор­щу.

І живіт, як гриб, за­пав­ся,

Облізає го­ло­ва…

І ос­тан­ня до­го­рає

Його свічка лой­ова.

І си­дить він, пог­ля­дає

На по­хи­ле­ну стіну -

Під стіною ле­жить че­реп,

Нема й криш­ки тю­тю­ну.

І стіння кру­гом чорніє…

Тілько ла­зять па­ву­ки.

Тілько сум­но виг­ля­да­ють

Із шка­лу­бин пру­са­ки…