Подружжя по сусідству

Розділ 21

Ресбак уважно спостерігає за Анною, боячись, що вона може знепритомніти. Він чекає, доки вона ковтне води, а щокам повернеться їхній нормальний колір.

Спілкування із психіатром нічого йому не дасть. Тут у нього зв’язані руки. Розмова з матір’ю теж нічого особливого не дала, та Анна, очевидно, боїться, що вона щось розповіла. Ресбак упевнений, що знає, чого саме вона боїться.

— Що, на вашу думку, розповіла мені ваша мати? — питає Ресбак.

— Не думаю, що вона щось вам розповіла, — відрізає Анна. — Нема чого розповідати.

Він замислюється про неї на декілька секунд. Зауважує, наскільки вона не схожа на матір — дуже стриману жінку, зайняту благодійністю та соціальними комітетами й набагато хитрішу за неї. Безумовно, менш емоційну, розважливішу. Еліс Драйз прийшла в допитну кімнату із крижаною посмішкою, назвалася й сказала, що їй нема чого розповісти. То був дуже короткий допит.

— Вона не сказала мені, що йде до вас, — каже Анна.

— Справді?

— Що вона вам сказала? — питає Анна.

— Як ви й припускали, вона нічого не сказала, — визнає Ресбак.

Анна посміхається вперше за цю розмову, але це гірка посмішка.

— Однак я говорив із вашою колишньою однокласницею. Із Дженіс Фьоґль.

Анна завмирає, як завмирають у дикій природі тварини, відчувши хижака. Потім рвучко встає, скрипнувши стільцем по підлозі й ошелешивши Дженнінґза та Ресбака.

— Мені більше нічого додати, — каже вона їм.

Анна виходить до Марко, який чекає в коридорі. Марко бачить, що вона дуже засмучена, й обіймає її, намагаючись захистити. Анна відчуває на собі погляд Ресбака, котрий спостерігає за тим, як вони йдуть. Вона нічого не каже, поки вони не виходять із відділка. Коли вони опиняються на вулиці й намагаються зловити таксі, вона каже:

— Думаю, час звернутися до адвоката.

Ресбак тисне на них, і не схоже на те, що цей тиск послабиться. Дійшло до того, що, хоча їм і не висунули звинувачення, до них ставляться як до підозрюваних.

Марко стурбований тим, що сталося в допитній між Анною та детективом Ресбаком. Коли вона вийшла, в її очах читалася паніка. Щось на цьому інтерв’ю розбурхало її аж так, що вона захотіла якнайшвидше знайти адвоката. Він намагався розпитати її, що саме, але вона відповідала туманно, уникливо. Що вона від нього приховує? Це підштовхує його ще ближче до межі.

Коли вони дістаються додому й пробивають собі шлях до дверей крізь натовп репортерів, Анна пропонує запросити батьків, щоб поговорити з ними про адвоката.

— Нащо кликати батьків? — питає Марко. — Ми й без їхньої допомоги впораємося.

— Хорошому адвокатові знадобиться чималенький аванс, — зазначає Анна. Марко здвигає плечима, й вона телефонує батькам.

Невдовзі приїхали Еліс та Річард. Нікого не здивувало, що вони вже почали шукати найкращого адвоката з тих, кого можна винайняти за гроші.

— Шкода, що це знадобилося, — каже її батько.

Щойно перевалило за полудень, і сонце кидає свої наскрізні промені через вікно на дерев’яний стіл, за яким вони сидять. Анна заварила на всіх кави у кавнику.

— Ми теж думаємо, що залучити адвоката — хороша ідея, — каже Еліс. — Поліції не можна довіряти.

Ана дивиться на неї.

— Чому ти не сказала мені, що сьогодні вранці була на допиті?

— Не було потреби, і я не хотіла тебе хвилювати, — каже Еліс і плескає Анну по руці. — Все, що я сказала їм, це своє ім’я й те, що не маю чого сказати. Я їм не дозволю собою крутити. Я пробула там, може, хвилин зо п’ять.

— Мене вони теж допитали, — каже Річард. — Від мене вони теж нічого не почули. — Він переводить погляд на Марко. — Тобто, ну що я, власне, можу їм сказати?

Марко охоплює страх. Він не довіряє Річарду. Але чи розповів би Річард щось поліції, аби встромити йому в спину ножа?

Річард каже Анні:

— Вони не висунули вам жодних звинувачень, і я не думаю, що висунуть, — просто не розумію, які. Але я згідний із твоєю мамою: якщо вас представлятиме адвокат найвищого розряду, можливо, вони перестануть постійно діймати вас і викликати на допити, а зосередяться натомість на пошуках того, хто насправді викрав Кору.

Протягом усієї розмови за столом на кухні Річард був навіть холоднішим із Марко, ніж зазвичай. Річард уникає дивитися на нього. Усі це помітили. Але найбільше це впадає в очі Марко. «Як стоїчно він поставився до того, — подумав Марко, — що я профукав його п’ять мільйонів. Він нічого про це не сказав. Та йому й не треба». Але Марко знає, що тесть думає насправді: він, його нездалий зять, знов усе зіпсував. Марко уявив, як Річард сидить у вітальні заміського закритого клубу, п’є дорогий алкоголь і розводиться про це зі своїми заможними друзями. Про те, що за бісів нездара цей його зять. Про те, як він, Річард, утратив свою безцінну єдину онучку та п’ять мільйонів доларів, зароблених потом і кров’ю, і все через Марко. І, щонайгірше, Марко знає, що цього разу це справедливо.

— Власне, — каже Річард, — уранці ми вже взяли на себе сміливість дати аванс одному адвокатові.

— Кому? — питає Анна.

— Обрі Вест.

Марко підіймає очі, не приховуючи роздратування.

— Серйозно?

— Він один з найкращих адвокатів із кримінальних справ у країні, — каже Річард, тут його голос стає більш категоричним. — І платимо — ми. Тебе щось не влаштовує?

Анна дивиться на Марко, поглядом благаючи його не сперечатися й просто прийняти, що дають.

— Можливо, й так, — каже Марко.

— Що поганого в тому, щоб у нас був найкращий адвокат з усіх можливих? — питає Анна. — За гроші не хвилюйся.

Марко каже:

— Я хвилююся не про витрати. Мені просто здається, що це — занадто. Ніби ми винні й нам потрібен адвокат, відомий тим, що береться за гучні одіозні вбивства. Хіба це не робить нас схожими на інших його клієнтів? Хіба це нам не шкодить?

За столом запанувала тиша, ніби всі вирішили це обміркувати. Анна схвильована. Вона не дивилася на це з такого боку.

— Він багатьох винних витягав, і що тут такого? Це ж його робота, — не погоджується Річард.

— Що ви хочете цим сказати? — каже Марко з певною настороженістю в голосі. При цьому Анна виглядає так, ніби її от-от знудить. — Ви що, вважаєте, що це ми зробили?

— Не мели дурниць, — каже Річард, червоніючи. — Я просто з практичної точки зору дивлюся. Нічого не заважає вам скористатися послугами найкращого адвоката, поліція вам жодних знижок не робить.

— Звісно ж, ми не думаємо, що ви якось причетні до зникнення Кори, — каже Еліс, дивлячись на свого чоловіка, замість дивитися на них. — Але вас обмовляють у пресі. Можливо, адвокат зможе покласти цьому край. І, мені здається, вас переслідує поліція, яка не висунула вам жодних звинувачень і яка продовжує викликати вас у відділок під прикриттям добровільних допитів, — це слід припинити. Це зневага.

Річард додає:

— У поліції нічого на вас немає, тож, можливо, вони відступлять. Але адвокат буде поряд, якщо знадобиться.

Анна повертається до Марко:

— Вважаю, що нам не варто відмовлятися від нього.

— Гаразд, — каже Марко. — Як скажете.

Грем та Синтія сварилися протягом кількох днів. Минув уже тиждень після фатальної вечірки, а вони й досі тихенько сваряться. Грем схиляється до того, щоб не робити нічого, вдати, що відео не існує, а ще краще — знищити його. Так буде найбезпечніше. Втім, він нервує, адже знає, що найправильнішим учинком було би піти з цим відео в поліцію. Але знімати, як люди займаються сексом, не попередивши їх про те, заборонено, а саме це вони й робили. На відео Синтія сидить у Марко на колінах і вони пестять одне одного. Якщо Грему та Синтії висунуть звинувачення, для його кар’єри це буде катастрофа. Він — інспектор дуже великої й консервативної компанії. Якщо це випливе, на його кар’єрі можна поставити хрест.

Синтії не цікаво, що правильно, а що ні. Що для неї важливо, так це те, що на відео видно, як Марко в ніч викрадення заходить до свого будинку о 00:31, виходить через задні двері о 00:33 з дитиною на руках і прямує до гаража. У гаражі він проводить близько хвилини, а потім знову з’являється на подвір’ї Стілвелів. Невдовзі після цього починається легке порно.

Грем був у шоці від того, що людина вкрала свою власну дитину, але він був нерішучим по життю, до того ж перебував у замішанні. Він хотів учинити добре, але не хотів потрапити в халепу. А тепер уже пізно йти в поліцію. Вони запитають, навіщо було чекати так довго. Тепер до них із Синтією буде навіть більше питань, ніж якби поліція дізналася, що вони знімають статеві акти, — тепер їх можуть звинуватити в перешкоджанні закону чи у приховуванні доказів, чи ще в чомусь подібному. Тому Грем хоче вдати, що відео не існує. Він хоче його знищити.

У Синтії свої причини не йти до поліції з цим відео. В неї є дещо на Марко, і це можна продати за гроші.

Вона скаже про це відео Марко. Вона впевнена, що він щедро за нього заплатить. Гремові знати не обов’язково.

Це, звісно, безсердечний учинок, але на яку шану може розраховувати чоловік, що викрав власну дитину? Він заслуговує на це.