Поезії

ВЕЧІРНЯ ЗОРЯ

Літо в розповні,

Ніч на землі,

Місяць виходить

В зоряній млі,

Зір починає

Круговорот,

Відблиском грає

В дзеркалі вод.

Місяць сміявся,

Та осміх здавався

Надто холодним мені.

Раптом в хмарину

Місяць поринув —

І ти розцвіла в вишині,

Зоре вечірня,

Світла і вірна

В гордій своїй яснині.

І серцю так добре,

Бо гордо над обрій

Возносить його промінь твій

Далекий той промінь,

Та місячний пломінь

Ще дальший, бо він неживий.