Поезії

ТИША

Є сутності й властивості, які

Живуть двоїсто, суть їх глибінь

У тому, що природою близькі

Матерія і світло, річ і тінь,

І Тиша є двоїста — тверді й вод,

Душі і тіла, незбагненна суть

Її у затишку глухих безлюдь;

У спогадах гірких винагород

Вона звучить словами «не вернуть!»

Ця Тиша віковічна — ні добра

Вона не принесе тобі, ні зла.

Коли ж, як слід злощасного тавра,

Прилине Тиша, наче тінь крила

З країв, де крок і слово завмира, —

То ввірся Господу! Прийшла пора.