Поезії

ЕВЛАЛІЯ

Немилий світ

Самотніх літ,

І в'яне душа в самоті,

Та юна й ласкава Евлалія судилась мені у житті,

Але світлокоса Евлалія з'явилась в моєму житті.

Ах, зорі нічні

Тьмяніші мені

Від сяйва дівочих очей.

Із срібних полян

Серпанок-туман,

Що в місячнім сяйві тече,

Ніщо проти хвилі волосся, що впала на біле плече,

Коли ясноокій Евлалії волосся спада на плече.

Сумнів і сум

Щезли з дум —

Душею ми з нею одні!

Сяє для нас

В денний час

Астарта у височині,

На неї ніжна Евлалія очі звела чарівні,

До неї юна Евлалія звела свої очі ясні.