Поезії

ПРИМАРНИЙ ЗАМОК

У смарагдовій долині

Серед ангельських садів

Звівши вежі старовинні

Пишний замок височів.

В Думки-владаря державі

Був той дім!

Над прекраснішим — в уяві

Не витав ще серафим!

Стяги гордо майоріли

Понад дахом золоті

(Як давно вже відшуміли

Дні оті!),

А коли вітрець ласкавий

Там злітав,

То в густі квітучі трави

Аромати проливав.

Мандрівник у тій долині

Бачив в кожному вікні,

Як під лютні спів видіння

Пропливали осяйні,

Танцювали, а на троні

Він сидів —

В багряниці і короні

Гордий владар тих країв.

В блиску перлів і рубінів

Двері в зал.

А крізь двері плинув, плинув

В сяєві дзеркал

Почет Лун, що починали

Дивний спів, —

Їхні славили хорали

Мудрість володарських слів.

Тільки ж лихо чорношате

Облягло величний трон.

Владарю вже не стрічати

Сонця схід. Неначе сон —

Дні, яких не повернути,

Спів осанн —

Все забуто, всі забуті,

Все — туман.

Мандрівник у тій долині

У червоних вікнах зрить:

Під потворні звуки тіні

В'ються — темна ненасить!

Товпляться в побляклі двері,

Мов потік,

З диким реготом химери.

Не всміхнуться їм повік.