ДО Ф...


Кохана, серед лютих бід,

Що облягли мій шлях земний

(На нім не стрівсь — за стільки літ! —

Ні жодної троянди цвіт.),

Розрадою душі сумній

Про тебе мрії — як привіт

З Едему в безталанний світ.


Ті пам'ятні тобою дні

Для мене — острів у морській

Буремній далині,

Де шторми люті й навісні

Розшаленілись. Та в стрімкій

Небесній чистій вишині

Над ним — одвічний супокій.



Загрузка...