Поезії

ДО М. Л. Ш.

З усіх, кому тебе зустріти — ранок,

З усіх, кому без тебе день, як ніч,

Затемнення у висоті небес

Святого сонця, з тих усіх, що слізно

Тебе благословляють за Надію,

Відродження загубленої віри

В людей, у істину, у Доброчестя,

Із тих усіх, хто, Розпачем убитий,

Став з ложа смерті на лагідний поклик

Тобою мовлений: «Хай буде світло», —

Лагідний клич пророчий, що світився

В твоїх очах, прекрасний серафиме,

Із тих усіх, чия довічна вдячність

Обожнення нагадує, — згадай

Того, хто вірність береже до смерті,

Хто, укладаючи цей скромний вірш,

Із трепетом священним усвідомив,

Що доторкнувся ангельського духа.