Поезії

САМОТНІСТЬ

Не був я із дитячих літ

Як всі, — не так я бачив світ

Як інші всі — чуття свої

Черпав не в спільнім ручаї.

І зовсім інше джерело

Мені печаль мою дало,

У радість сам шукав стежин,

Що я любив — любив один.

Коли ступав я за поріг

Життя буремного, то зміг

Спізнати таїну. Прийшла

Вона з глибин добра і зла,

Із водограїв і струмків,

З червоних скель, гірських шпилів,

Із сонця, що в блакитне тло

Осіннє золото несло,

Із блискавиці і грози,

З дощу прозорої сльози,

Із хмар в чистій синизині,

Яка, здавалося мені,

Летіла в далеч од землі,

Мов демон на крилі.