Я віддав би життя за тебе (збірка)

Примітки упорядника

«Ґрейсі ні в сих ні в тих» Фіцджеральдова перероблена версія

Після літа 1937 року, підписавши контракт із кінокомпанією «Метро-Ґолдвін-Маєр», Фіцджеральд повернувся до цього сценарію й переглянув його.

Багато чого він залишив таким, як було в початковій версії, зокрема дуже важливу для письменника подробицю — друкарську машинку на повітряній подушці, що плаває в морі. Однак він вніс певні творчі зміни, в тому числі впровадив англійського аристократа-недоумка, і змінив місце дії на Лонг-Айленд (Нью-Йорк).

Ґрейсі ні в сих ні в тих

(Френсіс Скотт Фіцджеральд)

У морі, далеко від узбережжя острова Лонг-Айленд, згорів аж до рівня води невеликий пасажирський пароплав. Врятувалася єдина жива істота — дитина, що дрейфує в коробці з-під мила, куди її, мабуть, помістили батьки, надумавшись в останню мить.

Тут ми почнемо нашу оповідь. Багатий містер Ван-Ґроссі вирішив спершу видати заміж Ґрейсі, найстаршу з його трьох дочок, і лише тоді дозволити оприлюднити новину про шлюб і заручини двох молодших. Ці дві сестри, героїні актрис Ґейл Патрік і Мері Карлайл, потерпають від такого стану речей, бо ж кожна має претендента на руку — й під рукою. Однак вони сподіваються на заміжжя Ґрейсі, адже незабаром почнуться перегони яхт, а батько, містер Ван-Ґроссі, гостює у своїй саутгемптонській віллі сера Реджинальда — суперника в регаті й кандидата на зятя.

Сер Реджинальд, тупий і смішний, висловився, що прагне одружитися з американкою, але за трьох умов: наречена має бути дуже талановитою, чудовою спортсменкою та писаною красунею. Ґрейсі не відповідає жодній з цих умов. Проте дві молодші сестри вважають сера Реджинальда таким дурним, що, можливо, за допомогою хитрощів поталанить його переконати, що Ґрейсі саме та, якої він шукає. Вони зв’язуються з нью-йоркською рекламною фірмою, яка посилає свого представника Джорджа (Джорджа Бернза) до Саутгемптона, діставши обіцянку про велику винагороду, якщо з Ґрейсі вийде все гаразд.

Ось ми вперше бачимо Ґрейсі — в саду великого маєтку Ван-Ґроссі вона годує золотих рибок у ставку. Тільки-но вона кинула останню порцію корму й прощається з улюбленою золотою рибкою, а коли відвертається, чує звук — очевидно, подяку від рибки за їжу. Дівчина обертається.

— Що ти сказав, Ною?

Золота рибка не відповідає.

— Ой ти, дурнику, — каже Ґрейсі й відвертається.

Але вона вдруге чує чудний крик, знову обертається й іде на звук до непримітного входу за прогалиною ліска. Той дивовижний звук віддавна лунав у серці Ґрейсі, хоч вона й не впізнає його. Це щось нове, чарівливе, і дівчина зупиняється, дивиться на небо, чи немає там птаха, якого вона досі ні разу не чула. Однак вона серцем відчуває, що це не птах обізвався, й за хвилину далі вистежує джерело звуку.

Джерело — темний закуток біля входу. Джерело — море. Джерело виявляється невеликою, зовсім не придатною для плавання коробкою з-під мила, в якій сидить півторарічна дитина. Коли коробку прибиває до берега, Ґрейсі вихоплює з неї маленького хлопчика й благоговійно, у захваті обнімає його. Дівчина, майбутнє якої очевидно вирішують дві сестри й найнятий ними рекламний агент, несподівано знаходить велике захоплення у своєму житті.

Наразі не знати, що Ґрейсі зробить із хлопчиком. Чомусь вона вирішує вчинити так, як фараонова дочка, — тимчасово сховати малюка, — і тут же влаштовує йому притулок у маленькій печері.

Ми повертаємося до житла Ван-Ґроссі. Приходить Джордж і зустрічає двох сестер. Героїня Ґейл Патрік таємно одружилася з героєм Баттерворта, і ці двоє хочуть видати Ґрейсі заміж, щоб можна було відкрити таємницю свого шлюбу. Мила героїня Мері Карлайл заручена з морським офіцерем, корабель якого стоїть на рейді й має відплисти до Китаю зразу ж після кінця регати, тому вона й зацікавлена якнайскоріше видати Ґрейсі заміж. Джордж, якого сестри відрекомендували суворому батькові їхнім приятелем, відразу ж береться до роботи — задовольнити першу вимогу сера Реджинальда до нареченої. Треба за одну ніч зробити з Ґрейсі спортсменку.

Наступна сцена характерна непорозуміннями й суперечливими діями. Ґрейсі покірно старається робити те, чого від неї сподівається сер Реджинальд, але, пройнята потаємною турботою про хлопчика, вона мусить увесь час мати його при собі. Наприклад, у грі в гольф, влаштованій наступного дня, дівчину супроводжує носій гольфістського спорядження, який тягає дуже вже велику сумку з дитиною всередині, але це виходить наяву аж наприкінці епізоду. Упродовж гри Ґрейсі навчає малюка підраховувати її очки. Так чи сяк, а Джордж невдовзі викриває таємницю. Він не видає Ґрейсі, бо сер Реджинальд оголосив, що йому не до вподоби діти, й усвідомлює, що справа значно важча, ніж можна було уявити. В епізоді з грою в гольф не вдалося переконати сера Реджинальда, що Ґрейсі чудова спортсменка, зате Джорджеві поталанило приховати правду — те, що вона взагалі не спортсменка.

Друга його ідея — це показати Ґрейсі як геніальну музикантку. Вставний комічний номер має виглядати приблизно так. Вечірка в будинку Ван-Ґроссі. До кімнати входять Джордж і Ґрейсі, яка, спершись на його руку, величаво пропливає до тимчасових підмостків. Прагнучи підсилити враження від хисту Ґрейсі грати на арфі, Джордж попередньо набрав клакерів, щоб аплодували посередньому виконанню, а за шторами приховав вправну арфістку, яка має виконати кілька довершених уривків. Він виголошує презентаційну промову, і Ґрейсі сприймає її з вдячністю. Оголосивши перший з добірки музичних творів, Джордж сам акомпанує на піаніно. Ґрейсі починає виступ із глісандо на струнах. Раптом із-за піаніно — тимчасового сховку, який влаштувала Ґрейсі, — вигулькує хлопчик, налітає на арфу й зав’язає в струнах, а виконавиці доводиться брати непередбачені ноти. Концерт добіг катастрофічного кінця, але Джордж знову примудряється вивести Ґрейсі з глухого кута.

Головний козир Джорджа — махінації з конкурсом краси, на якому Ґрейсі безперечно переможе. Це масове видовище. Тут нью-йоркські репортери світської хроніки занотовують події, тут зібралася безліч фотографів. Сестри докладно пояснили Ґрейсі, як виконувати роль учасниці. Її конкуренток добирали по сусідству з-посеред старих дів; разом узяті, вони становлять яскраву картину жіночої непривабливості. У кожної з них щось та не так, і очевидно, що Ґрейсі має легко перемогти. Мало того, членів журі підкуплено. Для цілковитої певності, що не станеться помилки, їм наказують присудити приз конкурсантці під дев’ятим номером. Але малюк сплутав усі карти, перевернувши цей номер на спині Ґрейсі так, що вийшла шістка. Відповідно він зробив із шостим номером на спині іншої учасниці — вийшла дев’ятка. Таким чином переможницею стала найнепривабливіша з усіх дівчат.

Поки Джордж щосили старається, дві сестри зайняті своїми любовними справами. Наш інтерес зосереджується на стосунках Мері Карлайл із морським офіцером. Ми доволі вороже ставимося до роману героїв Патрік і Баттерворта. Не дивно, що ця пара, виявивши малюка, вважає його загрозою всьому запланованому. Ці двоє викрадають хлопчика й хочуть помістити його в сиротинці, щоб Ґрейсі могла зосередитися на перемозі сера Реджинальда. Але Ґрейсі та Джордж вчасно рятують дитину.

Нарешті настав день регати — святкування, що його має відкрити Ґрейсі хрещенням судна «Американський оборонець». Здалека і зблизька на пристані зібралися люди, щоб спостерігати й аплодувати. Це видовище, здається Джорджеві, цілком певно задовольнить сера Реджинальда, але талант Ґрейсі робити все не так укотре дає себе знати в ту мить, коли вона має розбити пляшку вина об ніс яхти. Замахнувшись, Ґрейсі зводить пляшку вгору й вимахує нею перед натовпом. Судно рушило з місця. Пляшка не влучила куди треба, а дівчина з розмаху завертілася, наче акробатка. Не знітившись, пробурмотівши: «Де я?», вона прожогом кидається навздогін за яхтою, доганяє її лише завдяки відчайдушному стрибку в граційній позі й досягає своєї мети ціною занурення в затоку. На лихо, ця велика спортсменка не вміє плавати, але сер Реджинальд рятує її. Він такий задоволений сам собою, що все залагоджується.

Тим часом молоді закохані, мабуть, муситимуть трагічно розлучитися. Мері Карлайл прийшла на борт лінійного корабля попрощатися з коханим. Ґрейсі випливає в моторному човні, щоб разом із малюком спостерігати перегони яхт, забирається на палубу лінкора й ухитряється відкласти його відплиття до Китаю. Річ у тому, що хлопчик якось загубився у великій гарматі й капітан не може дати салют, що має відкрити перегони. Ґрейсі стоїть із смолоскипом над пороховим складом і погрожує підірвати корабель, якщо не знайдеться дитина. Їй вдається відкласти відплиття й посприяти Мері Карлайл, щоб та не втратила свого милого.

Розпочинається регата. Ґрейсі не встигає на офіційний старт, і вірний Джордж бере її на борт невеликої моторки. Ґрейсі сидить на кормі, тримаючи дитину однією рукою і стернуючи другою. Джордж усівся на носі, примостивши на колінах надувну подушку, а поверх неї — друкарську машинку. Має подвійне завдання — писати репортаж про перегони та виставляти Ґрейсі напоказ як героїню цієї події. На лихо, моторка розламується надвоє й тоне. Джорджева половина занурюється дуже повільно, друкарська машинка плаває на надувній подушці. Друга половина човна з двигуном, гвинтом і самою Ґрейсі гасає круг рекламного агента, описуючи запаморочливі кола. Однак він підбирає плоскодонку на плаву й рятує хлопчика та друкарську машинку. Разом із Ґрейсі Джордж припинає цього човна до корми яхти якраз тоді, коли гримить стартова гармата, і ось вони стали завадою перегонам. У сум’ятті ці двоє вилазять на яхту, а дитина залишається позаду, в плоскодонці.

Яхти йдуть прудко. Попереду «Американський оборонець», але Ґрейсі та Джорджеві йдеться передусім про те, щоб врятувати дитину, яка сидить у човнику, сміючись і плещучи в долоньки, коли той вигойдується й крутиться в кільватері яхти. Ґрейсі хоче підтягти плоскодонку до судна, але смикає не за той, що треба, канат і звалює грот-вітрило. Сер Реджинальд мчить до перемоги.

На той час Ґрейсі та Джордж утямили, що вони закохались одне в одного, і картина закінчується поєднанням усіх трьох пар і дитини разом з ними, а щасливий сер Реджинальд вирушає на своїй яхті в плавання через океан — з переможницею конкурсу краси.

Це лише начерк сюжету, що його автор спочатку окреслив Джорджеві Бернзу в Балтиморі 1935 [1934] року. Підписавши контракт із «Метро», автор уже не зможе розвинути цю історію далі.

Видається, що найважливіші ситуації — Ґрейсі, як найстарша з трьох сестер, має першою вийти заміж, і вона ж у становищі фараонової доньки ховає Мойсея в комишах — напрошуються на значно симпатичніший матеріал, ніж той, що був досі. Важливо створити якийсь певний характер Ґрейсі й не обмежуватися тим, що вона тільки дурепа. У цьому плані її можна драматизувати як милу дивачку, й глядачі співчуватимуть її пригніченому материнському інстинкту, як і в Чапліновому «Малюку», та її здатності, попри всі помилки, якось зробити добро дитині.

Склад акторів фільму на Фіцджеральдів вибір

Для цієї нової версії «Ґрейсі ні в сих ні в тих» Фіцджеральд вибрав Ґейл Патрік, Мері Карлайл і Чарлза Баттерворта. Патрік (1911–1980) була алабамська красуня, що навчалась у правничій школі при Університеті Алабами й 1932 року виграла поїздку до Голлівуду. Вона знялася в кінофільмі «Румба» з Джорджем Рафтом і Керол Ломбард (1935) і, зокрема, в ролі зіпсутої старшої сестри Ломбард у комедійній мелодрамі «Мій слуга Ґодфрі» (1936), а також як безпринципна актриса у «Службовому вході до театру» (1937). Вона переважно виконувала ролі пихатих лихих дівчат. У 1950-х роках Патрік перейшла на телебачення й використовувала свої навички юриста як виконавчий продюсер у створенні серіалу «Перрі Мейсон», дуже успішного протягом десяти років і далі — в повторних показах.

Карлайл народилася 1914 року й виросла в Лос-Анджелесі. Завдяки блакитним очам, світлому волоссю й схожому на дитяче обличчю вона у 1930 році стала висхідною кінозіркою. Знялась у пікантній жвавій комедії «Студентський гумор» (1933) з Бінґом Кросбі, Джорджем Бернзом і Ґрейсі Аллен. Покинула кіно в 1943 році, вийшовши заміж за англійського актора Джеймса Едварда Блейклі. Карлайл і далі, на 2017 рік, мешкає в будинку на вулиці Родео-драйв (Беверлі-Гіллз), який вона поділяла разом із Блейклі шістдесят чотири роки.

Баттерворт (1896–1946) був бродвейський актор, відомий у Голлівуді передусім завдяки експромтам під час фільмування, як-от репліці до Чарлза Віннінґера в коронному фільмі Мей Вест «Щодня свято» (1937): «Тобі треба перебратися з цієї мокрої одежі в сухе мартіні».