Я віддав би життя за тебе (збірка)

Джерела

Готуючи цю збірку, я використала всі романи Френсіса Скотта Фіцджеральда («По цей бік раю», «Прекрасні і приречені», «Великий Ґетсбі», «Ніч лагідна» й «Кохання останнього магната»), а також його збірки оповідань — від тих, що опубліковані протягом життя («Вітрогонки і філософи», «Оповіді джазового віку», «Всі сумні молоді люди» і «Сигнали відбою на зорі»), до тих, зокрема написаних із Зельдою Фіцджеральд, що опубліковані з 1940 року. «Сент-полські п’єси Ф. Скотта Фіцджеральда, 1911–1914» (ред. Алан Марґоліс), його сценарії видовищ для Принстонського клубу трикутника та його п’єса «Тюхтій» були цінні для зіставлення з поміщеними тут сценаріями Фіцджеральда. «Вірші 1911–1940 років» (ред. Метью Дж. Бракколі) свідчать про схильність автора до легкої поезії. «Записники Ф. Скотта Фіцджеральда» і «Крах» — важливі джерела для тих, що пишуть про Фіцджеральда. Солідне кембриджське видання творів Френсіса Скотта Фіцджеральда, що нині складається з тринадцяти томів (перший і другий — за редакцією Метью Дж. Бракколі, а решта — за редакцією Джеймса Л. В. Веста Третього) — безцінне для дослідників і любителів творчості цього письменника. Це були головні джерела для цієї книжки. Мої примітки ґрунтуються на примітках у тринадцятитомнику.

Сім головних томів містять у собі всі листи Фіцджеральда, опубліковані до сьогодні: «Листи Ф. Скотта Фіцджеральда» (ред. Ендрю Тернбулл); «Кореспонденція Ф. Скотта Фіцджеральда» (ред. Бракколі та Марґарет В. Даґґан); «Листи до його дочки» (ред. Тернбулл); «Дорогий Скотте, найдорожча Зельдо» (ред. Джексон Р. Браєр та Кеті У. Баркс); «Дорогий Скотте — дорогий Максе: кореспонденція Фіцджеральда і Перкінза» (за редакцією Джона Кюла і Джексона Браєра); “Як завжди, Скотт Фіц…”: листування Френсіса Скотта Фіцджеральда і його літературного представника Гарольда Обера», 1919–1940 (видали Бракколі й Аткінсон); «Життя в листах» (ред. Бракколі). Однак залишається неопублікованим великий обсяг кореспонденції до Фіцджеральда і від нього.

Моя робота над цим матеріалом опирається передусім на папери Френсіса Скотта Фіцджеральда у відділі рідкісних книг та спеціальних колекцій Принстонського університету, серед них і додаткові папери; папери Зельди Фіцджеральд; збірка Джона Біґґза-молодшого документів Френсіса Скотта Фіцджеральда про нерухомість. Сам Фіцджеральд залишається найкращим джерелом для тих, хто пише про нього, про його публікації та його життя. Він зберігав усе — від нотаток на підставках для кухлів і ресторанних меню до рукописних начерків і кінцевих сюжетів (на них він часто писав дальші редакції та замітки). Письменник зберігав папки з витинками цікавих статей та ілюстрацій, які йому сподобалися, списки книг, які він читав, і багато іншого. Його альбоми, нині доступні в Інтернеті, — це водночас розважальна річ і важливий ресурс. Видання «Дейлі принстоніан» і «Принстон алумні віклі» щотижня подають найважливіші дані про Фіцджеральдове життя в студентському містечку в 1913–1917 роках. «Боргова розписка» (рукопис і машинопис) міститься в Бібліотеці Байнеке Єльського університету. Машинописи «Пальців вгору» й «Прийому у дантиста», єдина відома версія «Пари» (машинопис і частково рукопис), а також «Гросбух Ф. Скотта Фіцджеральда» (тепер доступний в Інтернеті) зберігаються в Ірвінському відділі рідкісних книжок і спеціальних зібрань Університету Південної Кароліни. Оригінальна картотека подань і редагувань творів Фіцджеральда, як і раніше, є власністю «Гарольд Обер ассошієйтс». У ній подано правильні дати і в деяких випадках альтернативні назви, а також відповіді редакцій тогочасних журналів на подання письменникових творів.

У своїх альбомах Фіцджеральд зібрав значну кількість тогочасних критичних відгуків на його твори. Він зберігав огляди, колонки, навіть рекламні оголошення, що їх часто не вдається знайти в базах даних онлайн-газет і онлайн-журналів, — важливий матеріал, який інакше пропав би. «Критичний компаньйон до Ф. Скотта Фіцджеральда» Мері Джо Тейт, весь обсяг щорічника «Фіцджеральд / Гемінґвей аннюал» (1969–1979) і «Ф. Скотт Фіцджеральд рев’ю» (2002 — донині) — приступок, де починаються сходи сучасного складного фіцджеральдознавства.

Останніми роками вийшло чимало книжок про Фіцджеральдову родину. Зразковою біографією самого Фіцджеральда залишається книжка Бракколі «Різновид епічної величі: Життя Ф. Скотта Фіцджеральда». Версії його життєпису, подані із Зельдиного погляду, — це книжки Ненсі Мілфорд «Зельда» й Саллі Клайн «Зельда Фіцджеральд: її голос у раю». Роман Зельди Фіцджеральд «Врятуй мене, вальсе» — це белетризований опис життя Фіцджеральдів, який мав гучніший розголос, ніж біографічні книжки про Зельду, видані до сьогодні. Твір Елінор Ланаган «Скотті: дочка…» — це співчутливо написана біографія Скотті Фіцджеральд Ланаган Сміт, заснована на первинних джерелах.