-15-

Процедури, ліки, лікарі, постільний режим без думок і без емоцій, на які просто не вистачало сил. Лише уривки спогадів. Усе погане, що сталося з ним за останні дні, навипередки кружляло в голові, поступово перетворюючись на сіру маячню.

Під вечір медсестра увімкнула телепанель. Після півгодинного потоку реклами почалися міські новини.

«…Через місяць — вибори нового мера Леополіса…, у робітничих районах міста епідемія нової венеричної хвороби, яку назвали синдромом нервової дигресії…, за вчорашній день у місті сталося п’ять убивств, три зґвалтування, вісімнадцять дорожньо-транспортних пригод, у результаті яких загинуло семеро людей…, новий фонд християнського милосердя розпочав програму «Домівка для загублених»…, у бюджеті міста бракує коштів для вивезення сміття…, концерн «Світоч-Аякс» створив чотири тисячі нових робочих місць…, у Новому Сихові сталася перестрілка між бандитськими угрупуваннями «Чорні Демони» й «Зелені Дракони». Точна кількість жертв невідома…, співачка Неофеліс почала грандіозне турне на підтримку нового альбому «Відверті Речі»…, неокатолики й православні москвофіли вчинили бійку за храм святого Стефанія…, неформальні течії, клуби, мистецькі, спортивні та бандитські угрупування дедалі чіткіше розподіляються на «білих» і «чорних». (Добрик стрепенувся й почав слухати дуже уважно). Очевидно, такий розподіл ініційований фентезійною літературою. «Білі Ангели», «Діти Сонця», «Лицарі Троянд», «Княжий Львів», деякі рокерські клуби, хіпі, скейтбордисти, ролери, рафтингісти, перкурівці, денсери та деякі інші організації стають під білий стяг. Більшість рокерів і байкерів, тифозі, скінхедів, сірих панків, беґлендів, садомазохістів, клуби «Дно Світу», «Чорне Колесо», «Ложе Масона», «Залізні Ланцюги» сповідують протилежні принципи. Іноді протистояння між «чорними» і «білими» закінчується бійками і стріляниною. Ймовірно, таке протистояння спровоковане новими політичними течіями, емблемами яких також стали білі й чорні барви, а програмні засади оперують реформованими принципами добра і зла. Багато політологів говорять про безпрецедентний випадок у світовій історії: громадські організації, неформальні течії з подачі політиків створюють свої статути на основі засад, сформульованих у творах «білого» й «чорного» фентезі, яскравими представниками яких у нашому суспільстві є письменник Добрик Лісовий, якого ніхто ніколи не бачив, і письменниця Сата Санта, відома світська левиця, винуватиця безлічі скандалів у верхах суспільства».

Ось тобі й війна зі злом! Хоч і надто штучно виглядає такий розподіл, та суспільство завжди якось поділяється. Чому б не на «чорних» і «білих»? Можливо, це на краще. Щось повинно змінитися. Щось нове й позитивне може зародитися з цього протистояння. Й основою цього нового буде він, Добрик Лісовий!…І Сата Санта також.

Телепанель перестала існувати. Добрика поглинула хвиля раптових емоцій. Захотілося жити далі, одужати якомога швидше, щоб відразу ж писати ще і ще! На мить Лісовий повірив, що ось зараз він може сісти й розписати суспільство по-новому! Ілюзія, звісно, але якусь силу його творчість все-таки має! Це вже незаперечно! Люди чіпляються за його ідеї, його сюжети важливі для них, вони чекають нових романів, вони потребують його світів, щоб жити в них! Слід помірковано використовувати отриману владу й намагатися хоч на дещицю повернути суспільство до кращого.

Звісно, боротися з наркотиками, алкоголізмом, бандитизмом, корупцією, розпустою як з явищами сенсу немає. Ніхто ніколи їх не викорчує. Хіба що замінить на щось значно гидотніше. Такий уже баланс цього світу. Так само не варто намагатися подолати класову різницю. Класи — не касти, це відкриті прошарки. Кожен може перейти з одного класу в інший, якщо вдасться. Так цікавіше жити, на цьому побудовано безліч серіалів, це стимул піднятися вище, втриматися на плаву. У всіх суспільствах, де проповідували рівність, насправді існував робочий клас, а інший, «неробочий», був просто прихованим. Сексуальні послуги, хуліганство, фанатизм спортивних уболівальників чи релігійних сектантів, стриптиз — люди мають право вибору. Це право дав їм Бог, Творець усього сущого. Хоча стриптиз… Добрик уже засумнівався: це все-таки торгівля власним тілом чи еротика й мистецтво танцю? Кожен має право жити і розважатися так, як уважає за потрібне. Головне, щоб це не шкодило іншим.

Треба боротися за людські душі! Хоча б словом, хоча б за допомогою казок, де головні принципи — Божі заповіді!

Знову зайшла медсестра.

— До вас відвідувачі. Просити їх до палати?

— Так! — І знову Добрик подумав про Сату. Чому? Причина очевидна, як не викручуйся: він хоче її бачити! Його тягне до неї всупереч логіці, всупереч здоровому глузду. За те, що вона зробила з ним і з Євою, Сату потрібно ненавидіти або хоча б зневажати. Не виходить. Чомусь…

До палати зайшла красива жінка в білому плащі. Одна з його рятівників на пустирі. За нею — чоловік, одягнений так само. Його Добрик побачив уперше.

— Добридень, Добрику, — відвідувач, усміхаючись, присів на стілець біля ліжка. — Бачу, Оллі ви впізнали. Важко не запам’ятати таку східну вроду.

Жінка, яку назвали Оллі, сперлась руками на бильце ліжка і, зашарівшись, потупила погляд у лікарняну ковдру. Справді дуже екзотична красуня навіть для Леополіса: чорні розкосі очі зі скромним оксамитовим поглядом, вилицювате обличчя, гарна фігура.

— А мене звати Андрій Сегіт, — представився чоловік. — Голова клубу «Білих Ангелів». Усі наші одноклубники просто в захоплені, що під час звичайного рейду пощастило врятувати самого Добрика Лісового, ідейного натхненника й зачинателя клубу.

— Звідки ви знаєте, що я саме той Добрик? — Потерпілому не дуже хотілося відкривати свою персону.

— «Ангели» — люди багаті й впливові, тому з інформацією в нас проблем немає. Щоправда, знайти вас допоміг випадок. На жаль, нещасний випадок. Ми розшукували вас і раніше, але навіть із нашими можливостями це виявилося непростою задачею. Надто вже добре ви маскувалися, — Сегіт із непідробним захопленням розглядав посиніле обличчя Добрика, наче бачив перед собою еталон краси.

— Хочу вам сказати, — м’який голос Оллі в поєднанні з її чарівною зовнішністю створювали надзвичайно миле враження і, напевно, мали неабиякий лікувальний ефект, бо Добрик почав почувати себе значно краще, — що наш клуб виник завдяки вам. Тобто ми збиралися й раніше, але ідеологія, що згуртувала нас у єдиний загін, взята саме із «Джунглів Старого Міста», який був вашим першим опублікованим романом.

Добрик спробував усміхнутися й знизати плечима зі скромності, але його пересмикнуло від болю, й він скривився, стиснувши зуби.

— А тепер про мету нашого візиту, — знову заговорив Сегіт. — Коли одужаєте, ми хотіли б запросити вас до нашого палацу. Побачите самі, що зробила ваша творчість. Дозвольте познайомитися з вами ближче. Ми зможемо дати один одному надзвичайно багато. Я в цьому впевнений!

Голова «Білих Ангелів» говорив з такою вірою, з такою пристрастю, що його голос проймав наскрізь. Добрику здалося, що Сегіт розмовляє не з ним, а з його душею.

Треба боротися за добро в людських душах. І Добрик легенько кивнув на знак згоди.


Загрузка...