Чорне й біле в сірих тонах

-11-

Залишивши болід на підземній стоянці, Сата вийшла на вулицю. Не все сталося так, як їй хотілося, але загалом вона була задоволена вечором.

По дорозі додому Сата заїхала до Нього. Розмова була напрочуд короткою. Він сказав: «Лісовий пройшов перше коло. Добре». І все! Після цих слів стало зрозуміло, що на сьогодні розмова закінчена, час іти геть.

Після «Астера» й зустрічі з Ним залишилося відчуття якоїсь незначної вади в її планах, якогось невеличкого упущення. Щось вона сьогодні проґавила, загубила, й не знала, що саме і де.

Простуючи до свого будинку, Сата краєм ока помітила невелику світлу постать у темряві біля сусіднього під’їзду. Помітила і пройшла повз. Але ця постать забрала частинку її уваги. Жінка обернулася.

На тротуарі стояла маленька дівчинка. Світле хвилясте волосся, одягнена простенько й акуратно, по-дитячому наївне обличчя. Вона була надто чистою, щоб бути бездомною, і мала надто бідний одяг, щоб жити тут. Хто її впустив у цей район?

Мала тримала в руках переламану навпіл шоколадку. Один шматок, надкушений, — у правій руці, цілий — у лівій. Вона дивилась просто у вічі Саті й усміхалась їй, ніби знала, що та не пройде мимо, а обернеться.

— Пригощайтеся! — Дівчинка простягнула жінці половинку шоколадки.

Письменниця здригнулася й пішла далі.

У під’їзді консьєрж показав їй покази біосканера. Тепер доводиться користуватися і цим дивом цивілізації. Якщо вірити приладові, впродовж дня в її квартирі не побував жоден багатоклітинний організм (пальма не рахується, цей фінік там живе).

Прийнявши душ, Сата потонула у своєму дивані. Хотілося добре виспатися після такої цікавої вечірки. А ще дуже хотілося, щоб Добрик залишився живим і щасливо добрався додому. Гра повинна продовжитись! А може їй просто бракуватиме Лісового, якщо з ним щось трапиться?..

Раптом пригадалася дівчинка з шоколадкою. Дуже дивна мала! Надто чиста, як на цей світ. Вона виглядала так, наче була… святою?..

«Сато, а ти хочеш мати дітей?»