Чорне й біле в сірих тонах

-37-

— Як ми сьогодні? Як самопочуття?

Усміхнений лікар, кумедно сушачи зуби й мружачи очі, розглядав свою похмуру пацієнтку.

— Добре.

— Мені хвалили вас. Казали, що ви слухняна, чемно приймаєте ліки, годуєте пташок через кватирку, не робите дурниць.

Сата нарешті скривила губи в слабкій посмішці. «Чемно приймаєте ліки». Знав би цей психіатр, що саме їдять лікарняні голуби і чому тепер сидять на деревах такі спокійні-спокійні. Транквілізатори припали їм до смаку. Вони ковтали хлібні кульки з розтертими таблетками всередині. А пеларгонії на загальному балконі випили вже не одну порцію рідкого заспокійливого й зупинилися в рості, заспокоївшись. Сата мала достатньо часу, щоб бавитися в такі ігри з медперсоналом. Головне — засунути до рота ліки, а все інше сприймається як наперед виконане. Такі хитрощі в психіатричних клініках проходять вже яке століття. Гірше з уколами. На них краще не нариватися.

— Просто я хочу вийти звідси.

— Для чого ви хочете вийти звідси?

— Щоб далі працювати.

— А ким ви працювали?

— Я письменниця.

— А ваші твори не зашкодять знову вашому психічному здоров’ю?

— Буду писати дещо в іншому амплуа.

— Чудово! Просто неперевершено! Я дуже вами задоволений. От якби не було того прикрого інциденту з медбратом. Йому наклали дванадцять швів!

— Сам винен! Я не мала наміру стати жертвою зґвалтування. Він почав мене роздягати й цілувати силоміць. Все це описано в моїй заяві.

— Знаю, знаю, але все-таки розбити йому голову до одвірка — це було жорстоко. Я вже мовчу про удар в пах… Втім, вас ніхто не звинувачує. Цього збоченця вже звільнили, він більше ніколи не працюватиме у сфері медичного обслуговування. Ми маємо дуже хорошу репутацію, лікування у нас не з дешевих, тому такі конфлікти завжди вирішуються об’єктивно.

Сата байдуже знизала плечима.

— Ну, тоді до завтра, — лікар скуйовдив п’ятірнею й без того неслухняне волосся і всміхнувся ще ширше. Сата ледь не зареготала, глянувши на нього.

— У мене прохання, — вона також провела пальцями по йоржику свого волосся. — Можна принести мені дзеркало?

— Ах, звісно! Такій красивій жінці обов’язково потрібне дзеркало. Я накажу принести його після вечері.