Довге темне передвечір'я душі

Розділ 20

Кейт накинулася на свого гостя відразу після того, як вони зайшли в її квартиру і вона зачинила двері, а тому мала підстави вважати, що Нейл не вислизне нишком зі своєї квартири, щоб із несхвальним поглядом стовбичити на сходах. Принаймні, безперервний ритм басгітари гарантував їй певну приватність.

— Отже, — нетерпляче сказала вона, — що там з тим орлом? Що відбувалося з ліхтарями? Га?

Північний Бог Грому дивився на неї ніяково. Йому довелося зняти з голови рогатий шолом, бо той чіплявся за стелю й дряпав штукатурку. Він тримав шолом під пахвою.

— Що з цим апаратом для Кока-Коли? — продовжувала Кейт. — До чого цей молот? Коротко кажучи, що взагалі відбувається? Га?

Тор нічого не відповідав. На секунду він нахмурився від зарозумілого дратування, потім ще раз нахмурився, цього разу наче збентежено, а потім просто стояв і стікав на її очах кров'ю.

Кілька секунд вона намагалася сповільнити неминуче наближення моменту, коли їй доведеться здатися, а потім вирішила, що якщо це неминуче, то й дідько з ним.

— Гаразд, — пробурмотіла вона, — треба все це витерти. Піду знайду антисептик.

Вона пішла понишпорити на кухні в шафі, а коли повернулася, Тор сказав їй:

— Ні.

— Що «ні»? — сердито спитала вона, грюкнувши пляшечкою об стіл.

— Ось це, — сказав Тор і штовхнув до неї пляшечку. — Ні.

— А що з ним не так?

Тор знизав плечима й вередливо втупився в кут кімнати. У тому куті кімнати не було нічого, що можна було б вважати хоч трохи цікавим, тож було очевидно, що він дивиться туди виключно через свою упертість.

— Слухай, хлопче, — сказала Кейт, — якщо я можу звати тебе «хлопче». Що…

— Тор, — сказав Тор, — Бог…

— Так, — сказала Кейт, — ти мені вже казав про всі ті речі, богом яких ти є. Я намагаюсь витерти тобі руку.

— Седра, — сказав Тор, стурбовано оглядаючи свою скривавлену руку, тримаючи її далі від Кейт.

— Що?

— Товчене листя седри. Олія з кісточок абрикосу. Настій квітів помаранчи. Мигдальна олія. Шавлія та живокіст. А не це, — він зіштовхнув пляшечку з антисептиком зі столу й закопилив губу.

— Добре! — сказала Кейт, підняла пляшечку й жбурнула нею в нього.

Пляшечка відскочила від його вилиці, шкіра на місці удару почервоніла. Тор люто ринувся вперед, але Кейт просто стояла на місці, вказуючи на нього пальцем.

— Стій де стоїш, хлопче! — сказала вона, і він зупинився. — Для цього тобі потрібне щось особливе?

Тор на мить спантеличився.

— Для цього! — сказала Кейт, указавши на синець, що розцвітав на його щоці.

— Помста, — сказав Тор.

— Я подивлюся, що в мене є, — сказала Кейт, різко розвернулася й вийшла з кімнати.

Після двох хвилин якоїсь активності жінка повернулася до кімнати, а за нею шлейфом клубилася пара.

— Ходимо зі мною! — сказала Кейт.

Вона повела його до своєї ванної кімнати. Він ішов слідом, демонстративно вдаючи відсутність бажання робити це. Пара зайшла в кімнату за Кейт тому, що здіймалася від ванни. А у ванні було багато піни й маслянистих речовин.

Уздовж маленької полиці над ванною були вишикувані пляшечки та баночки, здебільшого пусті. Кейт брала їх одну за одною й показувала йому.

— Олія з кісточок абрикосу, — сказала вона й перевернула посудину, щоб наголосити на пустоті всередині. — Усе там, — додала вона, вказуючи в повну піни ванну.

— Масло неролі, — сказала вона, взявши наступну пляшечку, — екстраговане з квітів помаранчі. Усе там.

Вона взяла наступну:

— Апельсинове молочко для ванни. Містить мигдалеву олію. Усе там.

Вона взяла баночки.

— Шавлія та живокіст, — сказала вона про одну з них. — І масло седри. Одне з них крем для рук, а інше — кондиціонер для волосся, але всі вони там, разом із тюбиком засобу для відновлення губ, що містить алое, з огірковим молочком для очищення, з прополісом, маслом жожоби, гряззю з Рассула, шампунем із водоростей і берези, нічним кремом з вітаміном Е та з великою кількістю риб'ячого жиру. Боюсь, у мене немає нічого під назвою «Помста», але ось тут є трохи «Одержимості» Кельвіна Кляйна.

Вона відкрутила кришку з пляшечки парфумів і кинула пляшечку у ванну.

— Коли закінчиш, знайдеш мене в сусідній кімнаті.

Сказавши це вона вийшла й грюкнула за собою дверима.

Вона чекала в сусідній кімнаті, непохитно читаючи книжку.