Квентін Дорвард - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Вальтер Скотт (ч. notes)

Примітки

1

Слова з статті «Становище робітничого класу в Англії».

2

Маркграф — титул феодала, володіння якого були в прикордонних, недавно завойованих землях.

3

Бургундія — країна на сході Франції. В той час, коли відбувалися події, описані в романі, герцогство Бургундське було наймогутнішою феодальною державою серед інших, певною мірою залежних від французького королівства. (Тут і далі примітки перекладачів).

4

Бретань (прикметник — бретонський) — півострів на північному заході Франції. Населення — бретонці, за походженням кельти, які переселилися сюди з Англії.

5

Фландрія — рівнинна країна біля Північного моря на крайній півночі Франції та сучасної Бельгії. Мешканці її — фламандці — за мовою й походженням близькі до сусідніх голландців.

6

Лен — феодальне володіння, яке давав сюзерен своєму васалові в довічне користування.

7

Овернь — гірська країна, розташована на так званому Центральному плато, на східному півдні Франції. Приєднана до Французького королівства при Людовіку XIII (1610 р.) Головне місто — Клермон-Ферран. Тепер Овернь поділяється на окремі департаменти.

8

Куртуазія (французькою мовою) — ввічливість, чемність, феодальний етикет, правила поводження для рицарів.

9

Державець — великий феодал.

10

Маргарита Шотландська (1424–1444) — дочка шотландського короля Джеймза І Стюарта.

11

Дофін — наслідник французького престолу.

12

Бій при Монлері — 1465 року. Могутні феодали на чолі з Карлом Сміливим повстали проти Людовіка, який прагнув абсолютизму, і Людовік був примушений задовольнити деякі їхні вимоги. Але згодом він спромігся посварити їх між собою собі на користь.

13

Війна між Йоркським і Ланкастерським домами (1455–1485) — відома під назвою «Війни Червоної і Білої троянд», бо Ланкастерський дім мав у своєму гербі червону троянду, а Йоркський — білу.

14

Карл Сміливий (1433–1477). У Вальтера Скотта є ще один роман «Карл Сміливий», який певною мірою продовжує «Квентіна Дорварда».

15

Плессі-ле-Тур (Плессі коло Тура) — тепер село поблизу міста Тура, але від замку лишилися тільки руїни.

16

Самаритянин — за біблійною легендою, житель країни Самарії в Палестині, співчутлива людина.

17

Буквально «млинок».

18

Лоретто — місто в Італії, близько берега Адріатичного моря, на південь від Анкони (в колишній провінції Марке).

19

Перонна — місто на крайній півночі Франції в колишній провінції Пікардії, тепер у департаменті Сомми. Відіграватиме велику роль в історичних подіях, описаних у цьому романі.

20

Дукат — старовинна золота монета.

21

Меса — церковна відправа в католиків, обідня.

22

Кожна професія за середньовіччя мала свого покровителя святого. Мисливство з його примхами долі, що для більшості було роботою, а для решти — розвагою, перебувало під покровительством святого Губерта. Цей святий був сином Бертрана — герцога Аквітанського і придворним короля Пепіна (Пепін Герістальський помер близько 714 року).

Губерт любив полювання й задля цієї розваги часто нехтував церковними відправами. Коли одного разу він так розважався, перед ним з’явився олень із хрестом на рогах і пролунав голос, що загрожував йому вічними карами, якщо він не спокутує свої гріхи. Він віддалився від світу і став ченцем. Його дружина також пішла до монастиря. Згодом Губерт став єпіскопом Маастріхта і Льєжа і за своє ревне винищення залишків ідолопоклонства був названий апостолом Арденн та Брабанту. Вважалося, що його нащадки вміли лікувати від сказу. (Прим. автора).

23

Туаз, або туаза — старовинна французька міра довжини, що дорівнювала 1 м 949 мм.

24

Підкидні гострячки (французькою мовою «шострап») — чотири залізні шпеники, так закріплені, що коли їх кинути, то один з них стоятиме сторч. їх розкидали в якійсь місцевості, щоб перешкоджати пересуванню кавалерії, бо вони встромлялися в копита коней і робили їх небоєздатними. Дрібніші шпеники мали так само заважати рухові піхоти.

25

П’є — старовинна французька міра довжини, дорівнювала 33 см (6 п’є дорівнювали туазі).

26

Шво-де-фриз (однина — шваль-де-фриз) — довгий брусок, який підтримує залізні частоколи, що перехрещуються на зразок літери X, причому верхівка кожного кола загострена.

27

Дефіле — вузький прохід.

28

Арбалет — кидальна зброя, вживана в Західній Європі до середини XVI ст.; складалася з дерев’яного бруска, до якого прикріплювався сталевий лук, і з спускового механізму. З арбалетів стріляли залізними шворнями або свинцевими кулями. Пострілом з арбалета можна було пробити рицарський панцир на віддалі 150–250 кроків.

29

Пер — великий васал короля.

30

Форфарські гори — гори в графстві Форфар, або Ангус, у середній Шотландії біля Північного моря.

31

Балафр — шрам (французькою мовою); «балафре́» — «той, що має шрам», «шрамко».

32

«Дуб угоди» (англ. мовою «кавін-трі») — поодиноке дерево, до якого господар проводив своїх гостей, коли вони поверталися додому. Знак, який відмічав умовлене місце.

33

Галлія — країна галлів, тобто кельтів, займала приблизно сучасні Францію, Швейцарію, Бельгію, почасти Голландію і Німеччину (на захід від Рейну), а в IV ст. до нашої ери також сучасну Верхню Італію.

34

Лотофаги (пожирателі лотоса) — за старогрецьким уявленням, щасливий народ, який жив десь на острові поблизу африканського берега й годувався квітками лотоса. Про них згадується в творах Гомера.

35

Абат — старший піп у католицькому монастирі, настоятель.

36

Дуглас Арчібальд, герцог Туренський (1369–1429) воював з англійцями спершу на своїй батьківщині, а згодом як союзник французького короля Карла VI і потім Карла VII. Цей останній нагородив його за послуги Туренським герцогством.

37

Це був Адольф — син Арнольда та Катерини Бурбон. Наше оповідання не має безпосереднього стосунку до цієї чи не найжорстокішої людини свого часу. Він воював проти батька й у цій протиприродній війні взяв його в полон і поводився з ним по-звірячому, як переказують, лупцював його власноручно. Розгніваний батько позбавив спадщини цього безсовісного негідника та продав Карлові Бургундському усі свої права на герцогство Гельдернське й графство Зютфен; Марія Бургундська, дочка Карла, відновила права Адольфа на ці володіння; його було вбито 1477 року. (Прим. автора).

38

Граф де Сен-Поль і де Ліньї (Людовік Люксембурзький — 1418–1475). Спочатку був на службі в Генріха VI Англійського, а після його смерті перейшов до Карла VII, короля французького, і допомагав вигнати англійців з Франції. Після цього почав інтригувати, схиляючись то на бік Франції, то Бургундії й намагаючись зберегти самостійність. Зрадивши і Людовіка XI і Карла Сміливого, він потрапив, нарешті, до рук цього останнього. Карл Сміливий передав його Людовікові XI, з наказу якого його скарано на смерть.

39

Коннетабль (слово латинського походження, що означало спершу — завідувач стайнями) — головнокомандувач армії, найвидатніша після короля особа в державі.

40

Цій частині володінь Людовіка XI загрожували політичні махінації коннетабля де Сен-Поля, який прагнув незалежності й підлещувався водночас до Франції, Англії та Бургундії. Як це завжди буває, цей коннетабль викликав незадоволення всіх своїх могутніх сусідів. Герцог Бургундський видав його королеві Франції, який жорстоко розправився з ним за зраду в 1475 році.

41

Сен-Кантен — місто на півночі Франції. Захопивши це місто, граф Сен-Поль накликав на себе гнів Карла Сміливого.

42

Мельпомена — в давньогрецькій міфології одна з дев’яти богинь різних мистецтв, які звалися музами. Мельпомена — муза трагедії, її зображали з плющевим вінком на голові і трагічною маскою в руці.

43

Синдик — вибрана особа, що очолює якусь корпорацію, членом якої вона є. Наприклад, були синдики шевців, торговців, адвокатів тощо.

44

Трубадури — середньовічні поети, що мандрували по дворах великих феодалів і в своїх віршах та піснях оспівували їхні подвиги.

45

Бішоп — добре відомий композитор часів Вальтера Скотта.

46

Стівенз — так само добре відома співачка тих часів.

47

Карл VI (1380–1422) — дід Людовіка XI.

48

Йомен — в Англії дрібний землевласник. Ці йомени часто вступали на військову службу до європейських монархів як лучники.

49

Ланди — піщана й багниста місцевість на південному заході Франції, де мешканці часто вживають ходулі.

50

Весела наука — тобто пиятика й гульня.

51

Ебербротік — тепер Арброт, місто в Шотландському графстві Форфар на березі Північного моря,

52

Паладин — рицар.

53

Карл Великий (768–814 н. е.) — один із найвидатніших государів середньовічної Європи, який створив на Заході крупну феодальну франкську державу і протягом 46 років очолював її. Про його походи і завоювання було складено багато переказів і оповідань, що були улюбленою літературою в країнах Західної Європи.

54

Роберт Брус (1306–1329) — король Шотландії і герой визвольної війни.

55

Сер Уільям Уоллес (приблизно 1272–1305) — славнозвісний шотландський патріот і національний герой.

56

Флорин — раніш золота монета, вартість якої була неоднакова, залежно від часу й країни (тепер срібна монета в Голландії),

57

Бій при Крессі 1346 року — один з епізодів Столітньої війни (1337–1453), коли англійський король Едуард III висадився з військом на півночі Франції, в Нормандії, й розбив французьке рицарство коло містечка Крессі (близько міста Абвілля). Бій при Азенкурі 1415 року, яким Генріх V, король англійський, закінчив завоювання Нормандії, знаменує довготривалий період успіхів англійської зброї у Франції.

58

Дюгеклен, Бертран (1320–1380) — коннетабль Франції, знаменитий французький полководець і герой Столітньої війни.

59

Військовий прево — службовець, який судив військових і мав судову владу під час війни.

60

Менестрель — в середні віки поет і музикант, який складав пісні для уславлення феодальних сеньйорів і мандрував, співаючи цих пісень.

61

Ліар — стара французька мідна монета, яка дорівнювала чверті су.

62

Королівська лілія — емблема французького королівського дому, яка прикрашала його герб. На засуджених накладали тавро у вигляді цієї лілії на ознаку того, що вони страчені з королівського наказу.

63

Широка стріла — знак, що його ставили в Англії на всі речі, належні англійському королеві.

64

«Чорний ніж» (шотландською мовою «скінду») — великий ніж без черенків, що був раніш у широкому вжитку серед шотландських горян.

65

Дубле (франц.) — одяг простолюдина, куртка, зшита з двох кусків тканини, накладених один на один. Цю куртку носили або просто на тілі, або поверх сорочки.

66

Ебліс (араб.) — демон, володар лихих духів — джинів.

67

Демокріт (V століття нашої ери) і Геракліт (576–480 рр. до нашої ери) — давньогрецькі філософи, яких у Греції звали: першого — «Людина, яка сміється», і другого — «Людина, яка плаче», образно визначаючи цим відмінність їх філософських систем, хоч така образність і не має серйозних підстав, коли науково підходити до цих систем.

68

Алебарда (нім. — сокира для шоломів) — старовинна зброя, сокира на списі, закріплена біля його наконечника. Нею можна було рубати й колоти. В Західній Європі вживалася як військова зброя з XIV до XVII століття.

69

Сержант — за середньовіччя судовий урядовець, обов’язком якого було також арештовувати винних і присуджувати їм відповідні кари.

70

Аркебуз (правильно аркебуза) — найстаріший вид вогнепальної зброї. Аркебузи почали застосовувати в середині XV століття замість гармат, званих кулевринами («вужівками»), а тому й аркебузи звали тоді «ручними кулевринами» («акбютами»). Для стріляння ствол аркебуза клали на розсоху, а порох запалювали ґнотом. У XVI ст. ця зброя була удосконалена.

71

Бакен (Джеймз Стюарт, граф, французькою мовою також Бюшан, 1380–1424) — 1420 року вів переговори про військовий союз між Шотландією і Францією і наступного року привів військо в чотири-п’ять тисяч шотландців, з якими він розбив англійців при Боже. У винагороду за це він дістав титул коннетабля Франції.

72

Жанна д’Арк (1412–1431) — героїня Столітньої війни (1337–1453).

73

Орден святого Михаїла-Архангела заснований 1469 року Людовіком XI. Знак його — золотий хрест на чорній перев’язі, покритий білою емаллю з образом св. Михаїла, який вбиває дракона.

74

Такі чвари між шотландською гвардією і начальниками королівських військових загонів відбувалися досить часто. В 1474 році двоє шотландців було звинувачено в крадіжці великої суми грошей у Жана Пансара, риботорговця. За це їх арештував прево Філіпп дю Фур з своїм загоном. Але коли одного з шотландців на ім’я Мортімер вели до тюрми Шатле, на них напали двоє лучників із шотландської гвардії короля і визволили земляка. Див. «Хроніку» Жана де Труа від того самого року 1474. (Прим. автора).

75

Донжон — велика башта, яка була основою фортифікації середньовічного замку, утворюючи немовби фортецю у фортеці, куди могли сховатися захисники замку, коли вже мури й башти захопив ворог.

76

У боях при Верней і Боже брали участь шотландці як допоміжне французьке військо під командою згаданого графа Бакен. При Боже вони вийшли переможцями, а при Верней зазнали тяжкої поразки й були майже винищені. (Прим, автора).

77

Грум — хлопчик-служник.

78

Каледонія — стара назва Шотландії.

79

Мадам де Боже, або Анна Французька (1460–1522) — старша дочка Людовіка XI.

80

Жанна Французька, згодом герцогиня Орлеанська (1464–1505) — молодша дочка Людовіка XI, яку він одружив з герцогом Орлеанським, але той, ставши королем (Людовіком XII), розлучився з нею й одружився з її сестрою Анною.

81

Уріжемо казку чаркою (шотл.).

82

Прекрасна Мелузіна — фантастичний персонаж — напівзмія. За легендою, вона була жінкою одного сеньйора з дому Люзіньян і щосуботи могла обертатися змією, а щоб не бачив цього навіть її чоловік, для неї була побудована башта, де вона жила.

83

Протазан — алебарда, на кінці якої, крім великого вістря, є ще два гострі відгалуження. Зброя охоронців і лейб-гвардійців феодальних володарів.

84

Син короля Людовіка XI — Карл (згодом французький король Карл VIII) народився в 1470 році. Коли його батько помер (1483), то через малолітство Карла була обрана регентшею його сестра Анна де Боже.

85

Кардинал — один з 70 духовних сановників, що входять до складу священної ради, яка обирає одного з своїх членів на пост римського папи. Разом з тим кардинали — це папські радники і міністри.

86

Прелат — взагалі всякий духовний сановник.

87

Жан де ля Балю (1421–1491) — одна з жертв підозри Людовіка XI. За словами історика, цьому кардиналові «з усіх пороків бракувало тільки лицемірства», через це, мабуть, він і потрапив у залізну клітку.

88

Кардинал Вулзі — могутній міністр англійського короля Генріха VIII. Він спершу був наділений владою, а згодом розжалуваний.

89

Великий омоньє Франції — священик, який був при особі самого короля. Омоньє — взагалі священик, призначений відправляти службу при якійсь установі чи знатній особі.

90

Бенефіція — духовний сан з доходом.

91

Цього Олів’є Дена звичайно прозивали Дияволом через ненависть до нього навіть близьких до короля осіб. Спочатку він був цирульником короля, але згодом став улюбленим королівським радником.

92

Ці подробиці, мабуть, потрібні були марновірному королю не тільки для порядку, але на всяк випадок, щоб скласти так званий «гороскоп» Дорварда, тобто з розташування світил на небі під час його народження довідатися про всю дальшу його долю. Як це зробити, вчила особлива «наука» — астрологія, заснована на забобонах, що нібито небесні світила впливають на долю людей і визначають їхнє життя.

93

Копти — нащадки давніх єгиптян, які після завоювання Єгипту мусульманами — спершу арабами, а потім турками — залишилися здебільшого християнами.

94

Ліван — гірське пасмо в Сірії, паралельне узбережжю Середземного моря. Там було багато монастирів, які залишилися й після завоювання Сірії турками.

95

Сір (скорочене сеньйор) — титул короля або імператора, коли звертаються до нього безпосередньо в розмові або в листуванні.

96

Весталка — в давніх римлян жриця богині родинного вогнища — Вести. Весталки давали обіцянку залишитися дівами до смерті.

97

Амбуаз — знаменитий замок на Луарі, де народився й помер Карл VIII, син Людовіка XI.

98

Область у Бельгії, що належала герцогові Бургундському, Карлові Сміливому.

99

Дені Монжуа (або Монжуа-Сен-Дені) — бойовий оклик французьких королів, яких вважали за повірених абатства святого Деніса.

100

Кале було захоплено англійцями 1347 р. й перебувало в їхніх руках аж до 1558 р. Отже, за королювання Людовіка XI воно було ще англійське.

101

Блаженні миротворці (лат.).

102

Евре — місто в колишній французькій провінції Нормандії (на півночі Франції). Людовік XI призначив де ля Балю єпіскопом Евре.

103

Доктор Драдждаст зауважує щодо цього, ніби карти було винайдено за часів попереднього правління для розваги короля Карла V, коли він утрачав ясність розуму, і вони незабаром стали популярними серед двірських, бо вираз «тасувати карти» при Людовіку XI вживався вже в переносному значенні. Цей самий вираз уживає Дурандарте в зачарованій печері Монтесіно. Ця думка про походження карт викликала найдотепнішу відповідь з усіх тих, що мені доводилося чути, її висловив покійний доктор Грегорі з Едінбурга дуже шановному радникові у Шотландському барі. Він мав довести неосудність особи, розумові здібності якої розглядалися на слідстві. Доктор визнав, що особа, про яку йшлося, чудово грала у віст. «Невже ви серйозно твердите, докторе, — спитав радник, — що особа з видатною здібністю до такої складної гри, яка вимагає чудової пам’яті, розсудливості, вміння комбінувати, може бути не сповна розуму?» — «Я не вмію грати в карти, — сказав доктор із властивою йому мужністю, — але я читав в історії, що карти було винайдено для розваги божевільного короля». Ця відповідь і вирішила справу. (Прим. автора).

104

Міланські панцири, виготовлені майстрами з міста Мілана, в Ломбардії, вважались за найкращі, особливо в XV–XVI ст., коли почали носити виключно панцири замість кольчуг.

105

Орнамент, в якому переплітаються гілля, листя і фантастичні тварини.

106

Філіпп де Кревкер, барон де Корде (або д’Екерд) був на службі в Карла Сміливого. Після його смерті перейшов на службу до Людовіка XI і згодом, вже в королювання Карла VIII, був призначений маршалом Франції. Помер 1494 року.

107

Туазон д’Ор буквально «золоте руно» — почесне прізвище герольда ордену Золоте Руно.

108

Граф-палатин (палацовий граф) — представник німецьких королів при дворах герцогів.

109

«Хай живе Бургундія!» (Франц.).

110

Озерр — місто в департаменті Йонни, а також притока Сени.

111

Тут король натякає на справжню причину, що змушувала його з такою тиранічною жорстокістю наполягати на цьому шлюбові. Слабе здоров’я принцеси залишало мало шансів на те, що в неї будуть діти, і в такий спосіб рід герцогів Орлеанських, який мав би успадкувати французьку корону, через брак спадкоємців був би послаблений чи й зовсім зник би. В одному листі до графа де Даммартана Людовік, кажучи про одруження своєї дочки, пише: «Вони не матимуть клопоту годувати дітей, що народилися б від їхнього шлюбу; але він відбудеться за всяку ціну, хоч би що там про нього казали». — «Історія Франції» Роксолла, т. І, стор. 143, примітка. (Прим. автора).

112

Томас Бекет (1117–1170) — архієпіскоп Кентерберійський. Був призначений англійським королем Генріхом II на канцлера Англії, але згодом убитий вельможами з відома короля. Вважається католицьким святим.

113

Ньюмаркет — місто в Англії, де щороку відбуваються верхогони.

114

Фавіла — король Астурії й Леона, помер 739 р. від рани, завданої йому кабаном на полюванні.

115

А хто ж буде сторожем самих стражів? (Лат.). Із VI сатири римського поета Д. Юнія Ювенала (I–II ст. н. е.).

116

Людовік Орлеанський був регентом Франції під час королювання свого молодшого божевільного брата Карла VI. Він необмежено зловживав своєю владою, марнуючи державні скарби й обтяжуючи народ податками. Проти нього виступив герцог Бургундський, Жан Безстрашний (1371–1419), який спершу відкрито обвинуватив його в державних злочинах, потім нібито замирився з ним і, нарешті, наказав його вбити (1407).

117

Яків Шотландський (1430–1460) власноручно зарізав молодого графа Дугласа, який інтригував проти нього. Це вбивство викликало повстання шотландських феодалів проти Якова II. Загинув він від вибуху гармати, яку випробував під час облоги Роксбурга.

118

Женапп був постійною резиденцією Людовіка в Бургундії за життя його батька. Цей період його вигнання часто згадується в романі. (Прим. автора).

119

Гуляка (франц.).

120

Амур, чи Амор, чи Купідон — бог кохання (в римлян).

121

Гімен (Гіменей) — бог одруження (в давніх греків і римлян).

122

Третій стан у Франції — городяни і селяни, непривілейоване населення на відміну від привілейованих станів — духівництва і дворянства.

123

Кузина — так за старих часів у Франції тітки звали своїх племінниць,

124

Бахус, або Вакх — божество винограду та вина в давніх греків і римлян.

125

Ольє — тут вигадана назва французького міста.

126

Жан де Труа — хоч такий історик справді існував, цей рукописний примірник є вигадкою Вальтера Скотта.

127

Халдейці — стара назва мешканців південної Месопотамії, країни по берегах великих рік Тігру і Євфрату, інакше вавілоняни.

128

Сенаар, або Сеннаар, — стара назва країни між ріками Тігр та Євфрат на півдні Месопотамії (у теперішньому Іраку).

129

Окультна наука — тобто таємна лженаука, магія, чаклунство, дуже поширені за середньовіччя.

130

Ратізбонна — Регенсбург, баварське місто на Дунаї. В XV столітті це було вільне місто, де відбувалися сейми (з’їзди) феодальних володарів, підпорядкованих імператорові так званої Священної Римської імперії германського народу.

131

Джек Кейд — ватажок повстання (1450) селян і ремісників проти феодальної знаті. Повстання було придушено. Наведену Скоттом версію про те, що Кейд удавав з себе Мортімера, герцога Йоркського, деякі історики заперечують.

132

Святий Юліане, почуй наші молитви. Моли бога за нас (лат.).

133

Галеотті Марціо (1440–1494) — італійський письменник і вчений.

134

Царі Сходу, або Волхви, — за євангельським оповіданням, Гаспар, Мельхіор і Валтасар перші прийшли вшанувати народженого у Віфліємі Христа. Їх нібито було поховано в місті Кельні на Рейні. До Кельна виряджалися прочани з різних країн Європи.

135

«Про речі, незрозумілі для звичайного люду» (лат.).

136

Павло Йовій, або Паоло Джовьйо, — сучасний Людовікові XI італійський історик.

137

Матвій Корвін — король Угорщини (1458–1490), видатний державний діяч, який намагався створити міцну централізовану державу. Він успішно воював проти турків, які під час його королювання загрожували Центральній та Східній Європі.

138

Янус Панноніус — «угорський поет», за приміткою Вальтера Скотта.

139

Яйце — місто в Югославії, колишня столиця Боснії. При ньому угорський король Матвій Корвін у 1464 році завдав поразки туркам.

140

Астролябія — інструмент для вимірювання кутів. До XVIII ст. астролябією користувались для астрономічних спостережень.

141

Крейцштаб, або грундшток, або якобсштаб — інший прилад для вимірювання кутів, широко вживаний у XV–XVIII ст. для визначення широти й довготи.

142

Клинки, виготувані в Толедо і в Дамаску, вважалися найкращими.

143

Пенати — в стародавніх римлян божества — покровителі родини, їх образи зберігалися в особливому приміщенні в кожному римському будинку. Крім того, існували пенати — покровителі окремих міських і сільських громад.

144

Герметична наука, або алхімія, — далека попередниця сучасної хімії, за допомогою якої в середні віки мріяли перетворити некоштовні речі на золото. Її засновником вважався бог Гермес, або мудрець Гермес Трісмегіст; звідси походить прикметник «герметичний».

145

Східні письмена — тут ідеться про книги, написані арабською мовою. Арабська наукова література була для середньовічної Європи важливим джерелом наукової інформації поряд із античною латинською літературою. До епохи Відродження знання грецької мови було рідкістю на Заході.

146

Кабалістичні знаки (від єврейського слова «кабала» — переказ, традиція) — пов’язані з таємним ученням «кабалою» знаки, власне кажучи, літери єврейської абетки, що вживалися також як цифри.

147

Мурабіт, або марабут, — мусульманський відлюдник, або пустельник (араб.).

148

Знаки зодіаку — умовні знаки 12 сузір’їв (Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риби), через які проходить видимий шлях сонця (екліптика) протягом року. В той час, коли положення сонця на небі збігається з якимсь із зодіакальних сузір’їв, це сузір’я не можна бачити вночі, бо воно сходить і заходить разом із сонцем.

149

Друкувати книги почали спершу в німецькому місті Майнці на Рейні (1457), а в Франкфурті-на-Майні — значно пізніше (1507).

150

Таємнича наука — тобто хіромантія, пов’язана з вірою в те, що за лініями на долоні людини можна довідатися про її долю.

151

Лінія життя (лат.).

152

Святий Губерте, святий Юліане, святий Мартіне, свята Розаліє, усі святі, моліться за мене, грішного! (Лат.).

153

Сангвінічний темперамент (лат.). — рухома, жвава, неспокійна вдача.

154

Ефемериди — таблиці, в яких зазначено розташування планет і зірок на небі для кожного дня року.

155

Нострадам, або Нострадамус, або Мішель де Нотр-Дам (1503–1566), — відомий французький лікар і астролог, який прославився своїми віршованими пророкуваннями. Тут автор допускає хронологічну неточність: Людовік XI не міг знати про Нострадама.

156

Після всіх обітниць (лат.).

157

Я знайду вихід або щось зроблю (лат.).

158

Тут, очевидно, йдеться про римського імператора Валентініана III (425–455 н. е.). У четвертому столітті н. е. було ще двоє імператорів із цим ім’ям (I, 364–375 і II, 375–392).

159

Венцеслав IV Німецький, або Венцель (1361–1419 н. е.), — імператор Священної Римської імперії, котрий так само, як і Людовік XI, вів боротьбу проти своїх васалів, великих феодалів Німеччини і Чехії (Богемії), але в цій боротьбі не мав успіху.

160

Едуард IV Йорк — король англійський (1461–1483), сучасник Людовіка XI (роки їх королювання збігаються), який у боротьбі з великим дворянством спирався на середнє та дрібномаєтне дворянство і підтримував розвиток торгівлі.

161

Рейнграф — титул графів Рейнгау в Німеччині.

162

Король Артур — міфічна особа, герой численних оповідань (або романів) про рицарів Круглого Стола, дуже поширених за середніх віків (від XII ст. н. е.) у Західній Європі.

163

Наслідник французького престолу, дофін.

164

Кардинал де ля Балю сам просидів потім у такій клітці більш як одинадцять років. (Прим. автора).

165

Сарацин — так звали за середніх віків (починаючи від хрестових походів) арабів, а також підкорені ними племена Близького Сходу і Північної Африки, які прийняли мусульманську віру (іслам).

166

Гремпієнські гори — найвище гірське пасмо шотландського узгір’я. Гора Бен-Невіс — найвища в усій Британії.

167

Мажордом — придвірний титул, «завідувач господарства».

168

Францісканці — ченці, належні до ордену (чернецької корпорації) святого Франціска Ассізського. Цей орден був могутньою організацією католицької церкви в Західній Європі. Його завданням було всіляко підтримувати, спираючись на авторитет релігії, феодальний устрій.

169

Пріор — титул настоятеля певних монастирів, голова монастирської громади.

170

Тір і Вавілон — великі, славні своїми багатствами міста стародавнього світу. Тір був розташований на східному узбережжі Середземного моря, у Фінікії (територія сучасної республіки Ліван); Вавілон, — столиця давньої вавілонської держави, — на ріці Євфрат у Месопотамії. Про загибель обох цих міст згадується в біблії.

171

Навіть у спочивальні (лат.).

172

Ваал, або Баал (у стародавніх ханаанейпів, зокрема фінікіян, — пан, володар) — назва верховного божества. У християн — синонім диявола або сатани.

173

Камінь гріха й скеля спокуси (лат.).

174

Він підніс руки на помазаників божих (лат.).

175

Не роби зла другові твоєму, коли він має довір’я до тебе (лат.).

176

Латинізована форма імені Гійом Бородатий.

177

Якщо ви не дасте грошей, я спалю ваш монастир.

178

Нехай загине нечестивий — амінь, амінь, анафема! (Лат.).

179

Прелат (лат.) — вищий сановник у католицькій церкві; тут те саме, що і єпіскоп.

180

Грім і блискавка! (Нім.).

181

Пане (нім.).

182

Нехай тебе кат візьме! (Нім.).

183

Буря і град! (Нім.).

184

Тисяча чортів! (Нім.).

185

Начальника, хай йому чорт! (Нім.).

186

Боже (нім.).

187

Альдебаран — яскрава зоря в сузір’ї Тельця.

188

— От так чудасія! (Нім.).

189

Великі звіздарі (нім.).

190

Магунд і Тремагунд — перекручені в старофранцузькій мові назви якихось язичеських божеств (згідно з уявленням про них у середньовічній Європі).

191

Сенешаль — буквально начальник над слугами, у Франції — сановник з вищою судовою владою на службі в якогось феодала. Тут ужито в розумінні управитель.

192

Десять колін Ізраїлю (у біблії дванадцять колін) — тобто ізраїльські або давньоєврейські племена (які на початку першого тисячоліття до н. е. були об’єднані в союз племен).

193

Фарисей (з давньоєврейської мови) — представник релігійно-політичного угруповання (що виникло в II ст. н. е. серед євреїв). Фарисеї точно додержувалися зовнішньої сторони священного писання (біблії); переносно — той, хто удає з себе побожного, святенник, формаліст.

194

… vox quoque Moerim iam fugit ipsa; lupi Moerim videre priores, (… навіть голоса позбувся Мерід; вовки побачили Меріда першими).

П. Вергілій Марон, Буколіки, еклога IX, вв. 54–55.

Коментатори, тлумачачи це місце, наводять думку Г. Плінія Секунда Старшого: «Коли вовк побачив людину — це вважалося в Італії небезпечним; гадали, нібито від цього людині відбирало мову, якщо ці тварини бачили її, перш ніж вона їх». (Прим. автора).

195

Каноніса — черниця.

196

Чорні літери — тобто так званий готичний шрифт, який за середніх віків був поширений в усіх країнах Західної Європи.

197

Пригоди Квентіна в Льєжі можуть видатися неймовірними; але не слід забувати, що в той неспокійний і тривожний час, який переживали тоді мешканці Льєжа, навіть найнезначніші події могли вплинути на уми. Багато хто з наших читачів, очевидно, пригадують, що коли голландці хотіли визволитися з-під французького ярма, поява на їх березі людини у формі британського волонтера ледве не спричинилася до відкритого повстання. Згодом виявилося, що ця людина приїхала до Голландії в своїй приватній справі, але її появу було витлумачено як гарантію підтримки з боку Англії. (Прим. автора).

198

Хто пізно приходить, тому лишаються кістки (лат.).

199

A sooth boord is no boord (справжній жарт — це не жарт) — каже шотландець. (Прим. автора).

200

Імперія — Священна Римська імперія; вільне місто — місто, що мало самоврядування.

201

Мальволіо — персонаж з комедії Шекспіра «Дванадцята ніч». Він прагне здобути собі руку графині Олівії, своєї господарки.

202

В цій битві льєжські повстанці билися проти Карла Сміливого (в той час ще графа де Шаралуа), який завдав їм поразки, вчинивши серед них жахливу різанину. (Прим. автора).

203

Езоп (VI ст. до нашої ери) — за давньогрецькими переказами, філософ, раб, якого вважають автором так званих езопівських байок. Байки ці мали натяки політичного характеру, скеровані проти аристократичної тиранії, і від цього пішов вираз «езопівська мова», тобто мова, в якій приховані натяки.

204

«Одна людина — одне слово» (нім.), тобто «людина — господар свого слова», чи «як сказав, так і роби». Звичайно, у Фландрії розмовляють не німецькою, а фламандською мовою, і Павійон мав би сказати: «Een man — een woord».

205

Марс — давньоримський бог війни.

206

Венера — давньоримська богиня краси й кохання.

207

Двадцятина — тобто податок, що становив двадцяту частину прибутків платника податків.

208

Битва при Азенкурі (1415) — один із епізодів так званої Столітньої війни (1337–1453) між Англією та Францією. В ній перемогли англійці, які після цієї битви захопили Париж і майже всю Францію на півночі від річки Луари.

209

Te Deum laudamus — тебе, бога, хвалимо (лат.).

210

«Ні, ні, цього не буде!» (Нім.).

211

Фея Моргана — згубна чарівниця з середньовічних оповідань, що своєю власною вродою й облудною розкішшю зачаровувала чоловіків, щоб згодом їх убити.

212

Амадіс і Оріана — герой і героїня середньовічного рицарського роману, дуже популярного в Західній Європі в XIV–XVI ст. ст. Автором його вважають звичайно португальця Васко да Лобейра, але найбільш розповсюджений він був в іспанських переробках. Герой роману, Амадіс Гальський, син французького короля Періона, кохає, Оріану, дочку англійського короля Лісуарта. Своїми подвигами Амадіс здобуває, нарешті, руку коханої Оріани.

213

Цістерціанський — від назви монастиря поблизу міста Діжона у Франції. Цістерціанці — ченці, що належать до чернецького ордену.

214

Сомма.

215

Справді, незважаючи на те, що місто Перонна було розташоване на кордоні, не захищеному від нападів войовничих сусідів, його жодного разу не було здобуто ворогом і прозвано Перонною Незайманою аж до того часу, коли герцог Веллінгтон здобув його приступом, ідучи походом на Париж у 1815 році. (Прим. автора).

216

Спанієль — мисливська собака, виведена в Іспанії.

217

Фізіономіст — ворожбит, який за рисами обличчя визначав характер людей та їхню долю.

218

Графа д’Емберкура разом з канцлером Бургундії 1477 року вбили мешканці Гента. Марія Бургундська, дочка Карла Сміливого, в жалобі вийшла на ринковий майдан і з сльозами на очах благала своїх заколотних підданих подарувати життя її вірним слугам. Але її благання були марні. (Прим. автора)

219

Філіпп де Комін (1445–1509) — державний діяч і історик епохи Людовіка XI, яку він описав у своїх мемуарах.

220

Бій при Пуатьє (1356) — епізод Столітньої війни між Францією і Англією (1337–1453). Французів було вп’ятеро більше за англійців, і тому англійці запропонували розпочати мирні переговори. Але французький король Жан Хоробрий відмовився від цього і, зазнавши потім у бою жорстокої поразки, попав у полон до англійців.

221

Чорний Принц — Едвард, принц Уельський (1330–1376) — старший син Едварда III, англійського короля, був головнокомандувачем англійської армії в боях при Крессі і при Пуатьє, коли французи зазнали великої поразки.

222

Ле Глор’є — «уславлений» або «хвастовитий» — прізвище блазня герцога Карла Бургундського. Про нього ще згадуватиметься в нашій оповіді. (Прим. автора).

223

Планета Сатурн уважалася в давній лженауці астрології за провісницю всякого лиха. Планета Марс означала війну. Видиме на небі їхнє наближення однієї до одної нібито віщувало людям жахи війни та стихійні лиха.

224

Король Франціск I і імператор Карл V (або I) — тут ідеться про короля Франції Франціска I Валуа (1494–1547) і імператора Священної Римської імперії та водночас короля Іспанії Карла V (або I) Габсбурга (1500–1558).

Вони вели між собою тривалу боротьбу за прикордонні території (між Францією та Німеччиною) і за вплив на Італію. Франціск I, зазнавши поразки в бою при італійському місті Павії, перебував протягом деякого часу під владою свого ворога як полонений.

225

Уже згадана війна «Червоної і Білої троянд» (1455–1485), що мала велике значення для політичного розвитку Англії. За словами Ф. Енгельса, на щастя для Англії, старі феодальні барони перебили один одного у війні «Червоної і Білої троянд».

226

Моли бога за нас (лат.).

227

Прибуття трьох братів, савойських принців, монсеньйора де Ло, якого король довго тримав у в’язниці, сіра Понсе де Рів’єра та сеньйора д’Юрфе (останній, до речі, як своєрідний романіст, міг би фігурувати в цьому творі, якби доля Евфюіста [ідеться про героя роману В. Скотта «Монастир» сера Шефтона, який наслідував пишну, штучну й архаїчну мову Евфюеса, дійової особи роману англійського письменника Джона Лілі (1554–1606). Ця мова не сподобалася читачам роману В. Скотта] не стала застереженням для автора), — прибуття всіх цих благородних рицарів, що мали на собі емблему Бургундії, тобто хрест святого Андрія, викликало в Людовіка таку підозру, що вів дуже необережно попросив відвести йому приміщення в старому Пероннському замку і цим самим остаточно зробив себе бранцем герцога. Див. «Спогади про 1468 рік» де Коміна. (Прим. автора).

228

Мурсія — провінція Іспанії на південному сході Іберійського півострова.

229

Бажання, здійснені лукавими богами (лат.).

230

Бургос — колишня столиця кастільської держави; місто в іспанській провінції Стара Кастілія.

231

П’єр де Будей сеньйор де Брантом (1527–1614) — придворний французького короля Карла IX, відомий своїми «Спогадами», які використовували автори історичних романів.

232

«Дикий мисливець» — так за середньовіччя забобонні мисливці звали привид, який нібито зустрічали під час полювання в лісі. Інакше — «Великий захожий».

233

Валлони — частина населення сучасної Бельгії, яке розмовляє валлонським діалектом французької мови. За середніх віків вони належали до герцогства Бургундського. Чорними вони називаються тут через свої чорні панцири і чорне пір’я на шоломах.

234

Данте Алігієрі (1265–1321) — відомий італійський поет, автор «Божественної комедії».

235

Карл III (879–929), званий Простаком, — король Франції, у боротьбі проти феодалів зазнав поразки й, скинутий з престолу, був ув’язнений Гербертом, графом де Вермандуа, в Пероннській башті.

236

Чичероне (італійське слово, від власного імені Ціцерон) — гід, провідник.

237

Людовік виконав свою обіцянку помститися на кардиналі де Балю, на якого завжди нарікав, ніби той зрадив його перед бургундцями. Повернувшися до свого королівства, він наказав посадити свого колишнього улюбленця в залізну клітку в Лоші. Ці клітки було споруджено з жахливою майстерністю так, щоб людина середнього зросту не могла в них ні стояти, ні лежати, випроставшися. Дехто приписував винахід цих кліток самому де Балю. В усякому разі, кардинала тримали замкненим у такій клітці протягом одинадцяти років і не випускали звідти, аж доки він тяжко захворів. (Прим. автора).

238

Некромант (грецьк.) — ворожбит, який нібито викликав мертвих із могил, щоб довідатися від них про майбутнє.

239

Finis coronat opus (латинське прислів’я) — «Кінець вінчає діло». Дотеп funis coronat opus — побудовано на грі слів: замість finis (кінець) вжито funis (мотузка) — «Мотузка вінчає діло».

240

«На краю», тобто «Перед лицем смерті» (лат.).

241

Автор намагався надати огидному Трістанові Пустиннику рис собачої відданості Людовікові, схожої на прив’язаність бульдога до свого хазяїна. Незважаючи на всю жорстокість його жахливої вдачі, він, без сумніву, був відважною людиною, і в юності його висвятили на рицаря разом із багатьма іншими молодими дворянами під час облоги Фронсака. Висвячував їх у рицарі сам старший Дюнуа, уславлений герой часів королювання Карла V. (Прим. автора).

242

Stoof — по-фламандському — «грубка» (по-голландському — «грілка»); німецьке Stube тепер означає просто «кімната», а колись мало значення «кімнати з грубкою».

243

Горе переможеним (лат.).

244

Натяк на біблійну оповідь про те, як Єгова хотів випробувати віру Авраама і наказав йому принести в жертву свого сина Ісаака; Авраам послухався наказу й збирався вже заколоти Ісаака, але Єгова затримав його руку й послав йому ягня, щоб принести цю тварину в жертву замість Ісаака.

245

Про це розповідається з більшою грубістю й меншого ймовірністю у французьких мемуарах того періоду. Нібито Комін усупереч властивій йому розсудливості одного разу попросив Карла Бургундського, щоб той роззув його, хоч досі ніколи не дозволяв собі фамільярності у стосунках з герцогом. Я намагався надати цьому анекдотові інше тлумачення, яке більше відповідало б розважливій вдачі де Коміна. (Прим. автора).

246

Нестала й непостійна жінка (лат.).

247

Публій Вергілій Марон (70–19 до н. е.) — римський поет, автор «Енеїди», «Буколік» та «Георгію».

248

Левіафан — міфічна потвора, морська тварина велетенських розмірів, про яку оповідається в біблії.

249

Маммона — язичеське божество багатства на Близькому Сході, в переносному розумінні — гроші. В Євангелії апостола Луки сказано: «Здобувайте собі друзів за допомогою нечестивого Маммони, щоб, коли його у вас не буде, вони пригостили вас у своїх вічних житлах». Зрозуміло, що Олів’є Ден витрачав гроші не для того, щоб через друзів здобути собі «вічне блаженство».

250

Вийшов із пажів (франц.).

251

Уоллес Уайт, або Уоллес Сильний, — почесні прізвиська шотландського народного героя Уїльяма Уоллеса.

252

Тут згадується про два рицарські ордени (релігійні організації), з яких орден рицарів Святого Духа був заснований самим Людовіком XI, а орден Золотого Руна існував у Бургундії.

253

Єлена Троянська — дружина спартанського царя Менелая, викрадена троянцем Парісом, що стало приводом до Троянської війни, описаної в поемі Гомера «Іліада».

254

Гордий, як шотландець (франц.).

255

Капітул — рада в духовних осіб при єпіскопі.

256

Звіщаю вам велику радість (лат.).

257

На святу посаду (лат.).

258

«Право насадження» — закон, згідно з яким одна особа може володіти землями, належними іншій особі (лат.).

259

Пітер Пауль Рубенс (або Рюбенс, 1577–1640) — і Франс Снейдерс (або Схнейдерс, 1579–1657) — видатні голландські живописці, іноді малювали картини спільно.

260

«Аллегро» (італійською мовою — веселий) і «Пенсерозо» (по-італійському — задумливий, сумний) — назви двох поем видатного англійського автора Джона Мілтона (1608–1674), в яких відтворено відповідні характери.

261

Давід Гаррік (1716–1779) — відомий англійський актор, який виконував ролі героїв драматичних творів Шекспіра. На одній картині його було зображено між двох муз — трагедії (Мельпомени) та комедії (Талії).

262

Передача в руки спадкоємиці володіння як винагороди переможцеві в битві навряд чи могла б відбутися в XV столітті, і навіть тоді, коли законів рицарської честі додержувалися з більшою послідовністю. Але цю винагороду, цілком імовірно, міг призначити монарх такої вдачі, як герцог Карл в обставинах, подібних до описуваних тут. (Прим. автора).

263

Мабуть, нема потреби говорити, що одруження Гійома де ля Марка з графинею Амеліною така ж вигадка, як і сама графиня. Справжньою нареченою Арденського Вепра була Йоанна ван Арсхель, баронеса ван Сконговен. (Прим. автора).

264

Сюрко — сорочка, яку одягали поверх кольчуги або панцира.

265

Кулеврина — найстаровинніший вид вогнепальної зброї, пищаль. Гармата з дуже довгим і вузьким дулом, яку вживали, починаючи від XIV ст. За часів Людовіка XI артилерія вже грала значну роль у військовій тактиці.

266

Хто йде? (Франц.).

267

Хай живе Льє… Льє… чи то пак, Франція! (Франц.).

268

Уолліс Вільям 1227 року став на чолі повстання шотландців проти англійського панування. 1305 року через зраду попав до рук англійців і був страчений. Національний герой шотландців, уславлений у численних піснях і оспіваний шотландськими поетами.

269

Пам’ятай про смерть (лат.).

270

Ми вже зазначили анахронізм щодо злочинів цього жорстокого барона, і навряд чи треба повторювати, що коли б він справді і вбив єпіскопа Льєжського в 1482 році, то сам не міг бути вбитий під час оборони Льєжа, за чотири роки перед тим. Історичний Арденський Вепр, як його звичайно називали, походив із знатної родини і був третім сином Іоанна І, графа де ля Марка і Арамбера, і предком родини баронів де Люмен. Він не уникнув покарання за свою жорстокість, хоч воно відбулося в інший час і в інший спосіб, ніж про те оповідається в романі. Австрійський імператор Максіміліан забрав його в полон у місті Утрехті, де йому й відрубали голову 1485 року, через три роки після смерті єпіскопа Льєжського. (Прим. автора).

271

Це старовинний вірш, в якому відбито претензію роду Лезлі на походження від рицаря давніх часів, який нібито вбив угорського велета і придумав собі ім’я, що походить з гри слів, пов’язаної з місцем, де він переміг свого ворога. (Прим. автора). Англійською мовою Less lee — «менший яр» (місце під вітром, захищене від вітру). Отже, прізвище Lesly тлумачиться в цьому старому вірші як «Меншоярський».

272

«П’ятнадцять друзів» — вираз із романтичної поеми англійського поета й письменника Гартлі Коулріджа (1796–1849) «Старий моряк». Звідти ж узято й слова «кивати головами». Йдеться про музикантів, які виступали на чолі весільної процесії і кивали головами в такт музиці.