Марсіянин

Розділ 14

Аудіо журнал: Сол 119 (1)

Запис:

Знаєте що?! До дідька все! До біса цей шлюз, до біса Габ, до біса цю планету!

Справді, досить вже! Мені достатньо! Повітря мені вистачить на кілька хвилин, і сто чортів мені у пельку, якщо витрачу їх на гру з Марсом по його правилах. Мені настільки він остогид, що зараз знудить!

Лишається просто сидіти тут. Повітря небавом витече, і я помру.

Мені досить. Більше ніяких надій, ніяких самооблуд та ніякого винахідництва. Наївся під горло.

Аудіо журнал: Сол 119 (2)

Запис:

Ет… нехай. Я зігнав трохи злість і тепер мушу вигадати як врятуватись. Знову.

Тож…

Гаразд.

Я у повітряному шлюзі. Бачу Габ крізь вікно, він за добрі 50 метрів звідси. Зазвичай повітряний шлюз ПРИЄДНАНО до Габу. То ж саме у цьому проблема.

Повітряний шлюз лежить на боці, а я чую стійке шипіння. Значить або це втрата повітря, або тут десь змії. У кожному разі у мене проблеми.

А ще протягом… що б воно трясця не сталось насправді… я перекидався як пінбольна кулька і розтрощив мій видовий щит. Повітря зазнаки не йде на співпрацю, коли справа стосується величезних дірок у вашому скафандрі для ПЧД.

Схоже Габ повністю спустився і завалився. То ж навіть якби я і мав дієвого скафандра для ПЧД щоб у ньому вийти з повітряного шлюзу, мені не було б куди піти. Справа - лайно.

Я подумав хвильку. І вирішив, що маю вилізти зі скафандра. Він незграбний, а повітряний шлюз затісний. До того ж, не схоже, що він мені якось допомагає.

Аудіо журнал: Сол 119 (3)

Запис:

Справи не такі вже кепські, як видавались.

Так, я все ще у сраці. Але не так глибоко.

Не певен, що трапилось з Габом, але ровер має бути цілим. Він не бездоганний, та все це не дірява телефонна буда.

На мені ПЧД скафандр Бека. Свого я не носив з 6-го Сола, коли мене нашампурило. Скафандр Бека був мені майже за розміром та не мав дірок. Чому це важливо нині? Тому що на відміну від мого власного скафандра, у цьому є не використаний ремонтний набір.

Не треба радіти. Скафандру це не допоможе. Ремонтний набір - це конусовидний клапан з надлипкою смолою на ширшому кінці. Він замалий для використання на отворах більших ніж 8 см. Та й справді, якщо у вас 9-тисантиметрова дірка, ви помрете багато раніше ніж встигнете дістати набір.

Попри це, набір буде корисним, і можливо я зможу використати його щоб зупинити виток повітря зі шлюзу. А це ниньки моя найважливіша справа.

Теча невелика. Без видового щита ПЧД скафандр добре справляється з діркою повітряного шлюзу. Він додає повітря для підтримки тиску. Та колись повітря у нього скінчиться.

Я мушу знайти течу. Гадаю, вона біля моїх ніг, судячи зі звуку. Тепер, коли я вже не у скафандрі, я можу повернутись і глянути…

Нічого не бачу… Я чую її, але… це десь там унизу, та я не знаю де саме.

Я вигадав лише один спосіб знайти її - розпалити вогонь!

Так, я знаю. Багато моїх ідей пов’язані із підпалюванням чогось. І так, умисно влаштовувати багаття у маленькому, обмеженому просторі - це зазвичай жахлива ідея. Та мені потрібен дим. Лиш маленький жмутик серпанку.

Як завжди, я працюю з речами, котрі навмисно створені негорючими. Але ніякі перестороги НАСА не зупинять затятого палія з баком чистого кисню.

Увесь ПЧД скафандр зроблений із негорючих матеріалів. Те ж саме і з повітряним шлюзом. Мій одяг теж не горить, навіть нитки.

Спочатку я збирався перевірити сонячний масив та полагодити його, якщо знадобиться, після минулонічного шторму. Тому маю з собою скриню з інструментами. Але переглянувши все у ній, бачу, що там лише метал та негорючий пластик.

Я щойно збагнув, що у мене є дещо горюче - моє волосся. Має спрацювати. У ремонтному наборі є гострий ніж. Я зголю трохи волосся з руки у маленьку копицю.

наступний крок - кисень. Коли я перетворював гідразин у воду, у мене були трубки, торби для сміття та інші розкоші. Тепер у мене не буде нічого вишуканого на зразок струменя числого кисню. Все що можу зробити, це підкрутити налаштування ПЧД скафандра, щоб збільшити частку кисню в усьому повітряному шлюзі. Гадаю, збільшення її до 40% має вистачити.

Все що мені тепер потірбно - це іскра.

У скафандрі для ПЧД є електроніка, але вона працює на дуже низькій напрузі. Не думаю, що зміг би отримати з неї електродугу. Крім того, я не хочу псувати електроніку скафандра. Він мені потрібен у справному стані, щоб дістатись до повітряного шлюзу ровера.

Сам повітряний шлюз теж має електроніку, але вона працює на електриці Габу. Гадаю, НАСА ніколи не розглядали можливість його роботи після польоту на 50 метрів. Ледацюги.

Хоча пластик і не горить, але кожен, хто грався з повітряною кулею, знає, як добре вона збирає статичний заряд. Як тільки я накопичу заряд, я зможу отримати іскру торкнувшись металевого інструмента.

Цікавий факт: саме так загинула команда Аполону 1. Побажайте мені удачі!

Аудіо журнал: Сол 119 (4)

Запис:

Я у коробці повній смороду від паленого волосся. Не найкращий запах.

На мою першу спробу вогонь спалахнув, але дим курився довільно навсібіч. Його розносило моє власне дихання. Тому я затамував віддих і спробував ще раз.

Під час другої спроби усе задув мій скафандр для ПЧД. З видового щита струменів слабкий потік повітря, бо скафандр увесь час замінював втрачене повітря. Тому я вимкнув скафандр, затамував віддих та спробував знову. Потрібно було поспішати - тиск продовжував падати.

Під час третьої спроби усе зіпсував швидкий рух рукою, з яким я розводив вогонь. Простий порух поряд створює достатньо вирувань щоб навсібіч розігнати дим.

Під час четвертої спроби я мав скафандр вимкненим, затамував віддих, і коли настав час запалювати вогонь, я зробив це дуже повільно. Відтак спостеріг як маленький жмутик куряви слизнув до підлоги повітряного шлюзу та зник крізь шпаринку заширшки з волосинку.

Ось ти де, маленька теча!

Я ковтнув повітря та увімкнув скафандр для ПЧД. За час мого маленького експерименту тиск упав до 0,9 атмосфери. Але кисню було достатньо, щоб могли дихати я і вогонь. Скафандр швидко повернув усе до норми.

Дивлячись на шпарину, я бачу, що вона зовсім маленька. Заклеїти її за допомогою ремонтного набору зі скафандра було б нічого не варто, та зараз, коли я думаю про це, я розумію, що це погана ідея.

Я маю якось полагодити видовий щит. Я покищо не знаю як, але ремонтний набір і його стійка до тиску смола певно дуже важливі. І я не можу використовувати їх частинами. Щойно я порушу пакування ремонтного набору, два компоненти смоли змішаються, і я матиму 60 секунд до її затвердіння. Я не можу просто взяти трохи, щоб залатати тріщину.

Був би час, я можливо дійшов би якогось рішення для видового щита. Відтак я б приділив кілька секунд із того плану, щоб розмазати смолу по шпарині повітряного шлюзу. Але у мене немає часу.

Рівень у N2 баку впав до 40%. Я мушу негайно залатати цю тріщину, і повинен зробити це без ремонтного набору.

Перша ідея: Маленький нідерландський хлопчик. Я облизую свою долоню та кладу поверх шпарини.

Гаразд… Я не можу створити достатню щільність, тому буде потік повітря… холоднішає… стає досить незатишно… добре, до біса це.

До другої ідеї. Липка стрічка!

У моїй скрині для інструментів є липка стрічка. Наклеймо трохи та погляньмо, чи сповільниться витік. Цікаву, скільки часу вона протримається, перш ніж тиск прорве її. Саме зараз накладаю її.

Ось так… поки що тримає…

Нумо гляньмо скафандр… Показники говорять, що тиск стійкий. Схожу липка стрічка служить гарною латкою.

Почекаймо та дізнаймося, чи триматиметься вона далі…

Аудіо журнал: Сол 119 (5)

Запис:

Минуло 15 хвилин, а липка стрічка все тримається. Схоже ця проблема вирішена.

Навіть трохи розчаровує. Я вже почав випрацьовувати план з укриванням шпарини кригою. У мене є 2 літри води у поїлці скафандру для ПЧД. Я міг би вимкнути нагрівач у скафандрі і дозволити повітряному шлюзу охолонути до замерзання. Відтак я б… ну та нехай.

Можна було скористатись кригою. Кажу просто, щоб ви знали.

Гаразд. Наступна проблема: як відремонтувати мій скафандр для ПЧД? Липка стрічка змогла заклеїти шпарину завширшки з волосинку, але не зможе витримати одну атмосферу тиску на площі мого розбитого видового щита.

Ремонтний набір замалий, та все ще корисний. Я можу розмазати смолу по краях видового щита, відтак наліпити щось зверху, щоб затулити отвір. Та є проблема: чим мені накрити отвір? Потрібно щось, що витримає великий тиск.

Роззираючись довкола, я бачу лише одну річ, котра витримає одну атмосферу - це сам скафандр для ПЧД. Багато матеріалу, можна навіть відрізати. Пам’ятаєте, як я різав полотно для Габу на стрічки? У мене з собою у скрині з інструментами є ті самі ножиці.

Якщо вирізати з мого ПЧД скафандра шматок, то у ньому лишиться інша дірка. Але я можу вибрати форму і положення цієї дірки.

Так… Гадаю, я придумав. Я відріжу собі руку!

Ну, ні. Не мою руку. Руку скафандра для ПЧД. Переріжу точно під лівим ліктем. Відтак можна розрізати її вздовж, отримуючи таким робом прямокутник. Він буде достатньо великим для заклеювання видового щита, а смола триматиме його на місці.

Матеріал призначений витримувати атмосферний тиск? Є.

Смола призначена забезпечувати щільність під вказаним тиском? Є.

А як щодо дірки, що видніється на кінці руки-коротуна? На відміну від мого видового щита, матеріал скафандра гнучкий. Я стисну його докупи і заклею смолою. Доведеться притискати ліву руку до свого боку, коли буду у скафандрі, але місця вистачить.

Я розмазуватиму смолу дуже тонко, але вона буквально є найсильнішим адгезивом, відомим людині. І вона не зобов’язана створити бездоганне склеювання. Потрібно лише протриматись доки я дістанусь безпечного місця.

А де буде те “безпечне місце”? Не уявляю.

Та нехай, по одній проблемі за раз. Саме зараз я лагоджу скафандр для ПЧД.

Аудіо журнал: Сол 119 (6)

Запис:

Відрізати рукав від скафандра було легко, так само легко було розрізати його вздовж, щоб отримати прямокутник. Ці ножиці міцні як дідько.

Очистити видовий щит від скла виявилось важче ніж я думав. Навряд воно прохромить матеріал ПЧД скафандра, але я не хочу ризикувати. До того ж, не хочу, щоб скло покололо мені обличчя, коли я буду у нього вдягнений.

Відтак настала складна частина. Коли я розкрив ремонтний набір, я мав 60 секунд до застигання смоли. Я вишкріб її з набору своїми пальцями та швидко намастив нею навколо ободу видового щита. Відтак узяв решту смоли і заклеїв дірку у рукаві.

Я притис прямокутник матеріалу зі скафандра до шолома. Тримав його міцно обома руками, а коліном тиснув на шов на рукаві.

Я тримав усе доки не дорахував до 120. Щоб бути певним.

Схоже, усе вдалось. Латка виглядала надійною, а смола закам’яніла. Та попри це я приклеїв руку до шолома.

Припиніть сміятись

Озираючись назад, я розумію, що використовувати пальці для намазування смоли - не найкраща думка. На щастя. ліва рука все ще була вільною. Після деякого періоду крехтіння і лайки я таки дотягнувся до скриньки з інструментами. Коли знайшов викрутку, то зміг як долотом відділити себе від шолома (почуваючись протягом усього процесу цілковитим дурнем). Це була тонка справа - я не зотів зняти з пальців шкіру. Тому я просунув викрутку між шоломом і смолою. Я зміг звільнити руку не проливаючи крові, тому вважаймо це перемогою. Та тепер загусла смола довго триматиметься на моїх пальцях, як у дитини, яка захопилась суперклеєм.

Користуючись наручним комп’ютером, я створив у скафандрі тиск 1,2 атмосфери. Латка на видовому щиті вигнулась уперед, але втрималась на місці. Рукав наповнився, погрожуючи прорвати новий шов, але лишився цілим.

Відтак поглянув на показники, щоб визначити стан герметичності.

Відповідь: не дуже.

Скафандр розрахований на 8 годин використання. Це потребує 250 мл рідкого кисню. З міркувань безпеки скафандр має цілий літр О2 ємності. Але це лише половина історії.

Решту повітря складає азот. Він там для створення тиску. Коли скафандр протікає, саме ним відновлюється втрата. Скафандр має 2 літри рідкого N2.

Скафандр просто розплескував повітря. За 60 секунд було втрачено стільки, що тиск у всьому шлюзі піднявся до 1,2 атмосфери.

Припустімо, що об’єм повітряного шлюзу - 2 кубічні метри. Надутий скафандр для ПЧД мабуть приймає з цього половину. Для додавання 0,2 атмосфери до 1 кубічного метра потрібно 5 хвилин. Це 285 г повітря (можете не сумніватись). Повітря у баках складає близько 1 грама на кубічний сантиметр, тобто я щойно втратив 285 мл.

Три баки разом мали на початку 3000 мл. Багато із того було використано для підтримання тиску поки повітряний шлюз протікав. А ще моє дихання перетворило частину кисню у вуглекислий газ, котрий всотався у фільтри СО2 у скафандрі.

Згідно з показниками, у мене є 410 мл кисню, 738 мл азоту. Разом це дає майже 1150 мл для користування. Якщо поділити цю кількість на 285 мл на хвилину…

Коли я вийду з повітряного шлюза, це скафандр для ПЧД протримається 4 хвилини.

Лайно!

Аудіо журнал: Сол 119 (7)

Запис:

Гаразд, я ще трохи подумав.

Який сенс іти до ровера? Я просто потраплю у пастку. Додатковий прострі - це добре, та я все одно помру. Нема відновлювача води, нема оксигенатора, нема їжі. Виберіть щось, всі названі проблеми смертельні.

Я мушу відремонтувати Габ. Я знаю, що робити, ми тренувались для цього. Але на це знадобиться багато часу. Мені доведеться борсатись у недавно впалому полотні щоб знайти запасні матеріали для латання. Відтак потрібно буде знайти течу та заклеювати її.

Та на це знадобляться години. а мій скафандр для ПЧД - лайно.

мені знадобиться інший скафандр. Мартінезів був раніше у ровері. Я тяг його з собою увесь шлях до Патфайндера і назад, на випадок потреби запасного. Але потім я повернувся та поклав його назад у Гаю.

Трясця!

Гаразд, значить треба роздобути інший скафандр до того, як залізу і ровер.

Котрий? Джогансенів мені замалий (наша Джогансен маленька дівчинка). Ллюїсів повен води. Насправді, тепер він повен криги, яка швидко сублімує. Латаний і клєний скафандр, який нині у мене - це Беків, а мій початковий скафандр має у собі дірку. Тому лишаються скафандри Мартінеза і Бека.

Я лишив Мартінезів біля ліжка. на випадок, якщо скафандр швидко знадобиться. Звісно, після раптової декомпресії, він може бути де завгодно. Та все ж, є звідки починати пошук.

наступна проблема: я приблизно за 50 метрів від Габу. Бігти при 0,4g одягненим у незграбний скафандр для ПЧД - це не легко. У найліпшому випадку я розженусь до 2 метрів на секунду. Це дорогоцінні 25 секунд, майже восьма частина з мох 4 хвилин. Я маю зменшити цю частку.

Але як?

Аудіо журнал: Сол 119 (8)

Запис:

Я котитиму цей клятий повітряний шлюз.

він схожий на телефонну будку, що лежить на боці. Я вже дещо спробував.

Я зрозумів, що якщо я хочу перекотити його, то мені треба якомога сильніше налетіти на стіну. І я маю бути в повітрі у цей момент. Я не можу опиратий об якусь частину шлюзу. Сили будуть взаємно протидіяти, і він взагалі не рухатиметься.

Спочатку я пробував відштовхнутись від однієї стіни та вдаритись об другу. Повітряний шлюз трохи ковзнув, і це все.

Далі я спробував зробити понадвідтиск від землі та перетворитись у літуна (слава 0,4g!), після чого копнути стіну обома ногами. Знову, лише ковзнув.

Третього разу я зробив це правильно. Штука у тому, щоб поставити обидві ноги на землю біля стіни. Відтак я підкидаю себе до гори протилежної стіни і б’юся спиною. Коли я це щойно спробував, цього вистачило щоб підважити повітряний шлюз та перекотити його на одну грань до Габу.

Ширина повітряного шлюзу метр, тому… ет… доведеться зробити це ще 50 разів.

У мене після цього пекельно болітиме спина.

Аудіо журнал: Сол 120

Запис:

У мене пекельно болить спина.

Тонка та вишукана техніка “метни мене спиною об стіну” мала деякі вади. Вона спрацьовувала лише раз на десять спроб, і було дуже боляче. Доводилось робити перерви, розминатись та просто переконувати себе жбурнути себе спиною на стіну знову і знову.

На це пішла уся ніч, та я зробив це.

Я нині за 10 метрів від Габу. Ближче я не дістанусь, тому що навколо уламки від декомпресії. Цей повітряний шлюз не всюдихід. Я не можу перекотити його через це сміття.

Габ луснув вранці. Тепер знову ранок. Я просидів у цій клятій буді цілу добу. Але скоро виберусь з неї.

Я у скафандрі та готовий діяти.

Гаразд… так… Ще раз прогляну план. Використати клапани для вирівнювання тиску у шлюзі. Вийти і хутко до Габу. Порпатись під опалим полотном. Знайти Мартінезів скафандр (чи Фоґелів, якщо натраплю на нього). Прямувати до ровера. Відтак я у безпеці.

Якщо мені не вистачить часу на пошуки скафандра, я просто побіжу до ровера. У мене будуть проблеми, але буде і час, щоб подумати, та матеріали, з якими можна працювати.

Глибокий вдих… уперед!

Аудіо журнал: Сол 120 (2)

Запис:

Я живий! І я у ровері!

Все сталось не зовсім я гадалося, але я не помер, значить я переміг.

Вирівнювання тиску пройшло добре. Я вийшов на поверхню за 30 секунд. Скачучи до Габу (найшвидший спосіб руху при цій силі тяжіння) я минув поле уламків. Той розрив справді підняв різні речі вгору, рахуючи і мене.

Було незручно дивитись, мій видовий щит був покритий латкою. НАСА відкрило, що повертатись усим тілом у скафандрі для ПЧд - це безглузде марнування часу. Тому вони встановили маленьку камеру на праву руку. Зображення проецюється на внутрішню поверхню видового щита. Це дозволяє нам бачити речі просто вказуючи на них.

Довелось дивитись на зморшкувату, нечітку версію зовнішнього світу. Латка на видовому щиті була не дуже гладенькою чи здатною відбивати світло. Все одно цього було достатньо, щоб бачити, що діється ззовні.

Я рушив туди, де раніше був повітряний шлюз. Я знав, що там має бути велика дірка, тому я зможу зайти всередину. Я легко знайшов її. Йой, який же це злий розрив! виправити це буде добрячим клопотом.

Ось тоді вади мого плану і почали відкриватись. Для праці у мене була лише одна рука. Ліва рука була притиснута до тіла, а підітнутий рукав скафандра вільно коливався. Тому під час руху під полотном мені доводилось використовувати єдину вільну руку щоб підтримувати полотно. Це сповільнило мене.

З того, що я бачив, можна зрозуміти, що всередині Габу просто хаос. Усе зрушено. Цілі столи і ліжка за метри від свої початкових положень. Легші речі дико розкидані. багато з них лежать на поверхні. Усе укрито ґрунтом та покаліченими картопляними кущами.

Проштовхуючись уперед я дістався місця, де я лишив скафандр Мартінеза. На мій великий подів, він все ще був там!

- Хух! - наївно подумав я. - Проблему вирішено.

Нажаль скафандр був пришпилений столом, котрий сам був притиснутий опалим полотном. Якби у мене були обидві руки, я б вільно підняв його, але з однією я ніяк не зроблю цього.

Час добігав кінця. Я зняв шолом Мартінеза. Відклавши його вбік, я потягнувся повз стіл, щоб дістати ремонтний набр Мартінеза. Я знайшов його за допомогою наручної камери. Я кинув його у шолом і притьмом кинувся звідси.

Спотикаючись на шляху до ровера, я ледве встиг вчасно. Мої вуха почали лускатись від низького тиску саме тоді, коли повітряний шлюз ровера наповнився чудовим 1-ноатмосферним повітрям.

Пролізши всередину, я впав та трохи відсапався.

Отже я знову у ровері. Просто як колись у дня Великої рятувальної експедиції до Патфайндера. Хух. Принаймні цього разу запах трохи кращий.

Мабуть НАСА тепер дуже переймається через мене. Певно вони бачили, що повітряний шлюз перекотився назад до Габу, тому вони знають, що я живий, але їм потрібен звіт. І так вже сталось, саме цей ровер має зв’язок із Патфайндером.

Я спробував надіслати повідомлення, але Патфайндер не відповідає. Що не дивно. Він отримував електрику прямо від габу, а Габ ниньки вимкнений. За час мого швидкого панічного порпання ззовні я встиг побачити, що Патфайндер був там, де я його і залишив, а уламки не долетіли до нього. З ним має бути все гаразд, коли я під’єднаю його до електрики.

На даний момент, моїм великим здобутком є шолом. Вони взаємнозамінні. тому я можу замінити свій розтрощений Мартінезовим. Підрізаний рукав нікуди не зник, але головним місцем втрат повітря був видовий щит. А з новим ремонтним набором я можу ліпше заклеїти рукав додатковою смолою.

Та все це почекає. Я не спав більше 24 годин. Мені не загрожує нагальна небезпека, тому я посплю.

Аудіо журнал: Сол 121

Запис:

Гарно виспався та зробив добрий поступ сьогодні.

Перше, що зробив, знову проклеїв рукав. Минулого разу доводилось намазувати смолу дуже тонко, більшу частину її я витратив на латку видового щита. Але цього разу у мене для рукава був увесь ремонтний набір. Я все усе ущільнив бездоганно.

У мене все ще був однорукий скафандр, та він хоч не протікав.

Учора я витратив більшу частину повітря, але у мене лишилось на півгодини кисню. Як я сказав раніше, людське тіло потребує не багато кисню. Проблемою була підтримка тиску.

З такою кількістю часу я можу перезаправити баки ровера. Це робота, яку я не зміг би зробити у дірявому скафандрі.

Перезаправка баків - це аварійний захід. Використання ровера сплановано починати з повним скафандром для ПЧД та повернутись з запасом повітря. Він не розрахований на довгі подорожі, навіть на кілька днів. Але на випадок надзвичайної ситуації він має ззовні шланги для підзаправки. Внутрішній простір без того був обмеженим, тому НАСА вирішило, що більшість ситуацій з повітрям траплятимуться ззовні.

Але заправка повільна, повільніша ніж втрата повітря із скафандра. Тому для мене це не було корисним. Тепер з надійним скафандром, здатним тримати тиск, підзаправка баків була дріб’язком.

Після заправки і перевірки, що скафандр все ще не протікає, мене чекали кілька нагальних справ, які треба було виконати. Хоч як я довіряв своєму ремонту, я хотів дворукий скафандр.

Я повернувся у Габ. Цього разу, без поспіху, я міг використати тичину щоб підважити стіл з Мартінезового скафандра. Вивільнивши його, я відтягнув його до ровера.

Після пильної перевірки я нарешті отримав повністю дієвий скафандр для ПЧД! Знадобилось два виходи, але я його роздобув.

Завтра я полагоджу Габ.

Аудіо журнал: Сол 122

Запис:

Перше, що я сьогодні зробив, виклав біля ровера каміння у напис “ГАРАЗД”. Це має ощасливити НАСА.

Я знову пішов у Габ для оцінки пошкоджень. Головна задача - відновити конструкцію та здатність тримати тиск. Відтак можна буде ремонтувати зламані речі.

У нормальному стані Габ являє собою склепіння з підтримкою із гнучких тичин, що створюють арку, та жорстку розкладну долівку. Внутрішній тиск був життєво необхідним для підтримування такої конструкції. Без нього все просто завалилось. Я оглянув тичини, жодна не зламалась. Просто лежали на долівці. Доведеться з’єднати кілька з них, та це просто.

Діра на місці Повітряного шлюзу 1 величезна, але ремонто придатна. У мене є клеєві стрічки та запасне полотно. Буде багато праці, але я зможу знову зібрати до купи Габ. Коли це буде зроблено, я відновлю електропостачання та увімкну Патфайндер. З того часу НАСА зможе розказати, як полагодити все, чому я сам не в змозі дати раду.

Нічого з того мене не турбувало. У мене була значно більша проблема.

Моя ферма загинула.

Після повної втрати тиску. більшість води википіла. Також температура впала далеко під нуль. Навіть бактерії не можуть вижити у ґрунті після такої катастрофи. Частина рослин була у рятувальних наметах за межами Габу. Але вони теж загинули. Я під’єднав їх прямо до Габу шлангами для постачання повітря і тепла. Коли Габ взірвався, викидні намети теж втратили тиск. Навіть якби тиск не впав, їх убив би мороз.

Нині картопля - вимерлий вид на Марсі.

Разом з нею і черв’яки з бактеріями. Більше я не зможу виростити інші рослини поки тут живу.

Ми все розпланували. Мій город мав забезпечити мене харчами до 900-го Солу. Зонд з припасами дістався б сюди на 856-й Сол, значно раніше закінчення у мене їжі. Після смерті ферми цей план став історією.

Пайки не мали постраждати від вибуху. А картопля хоч і мертва, та все одно їжа. Я саме збирався збирати її, то ж мабуть вже час це зробити.

Пайки прогодують мене до 400-го Сола. Доки не зберу картоплю, не можу впевнено сказати як довго вона мене годуватиме. Але можу оцінити. У мене було 400 кущів, імовірно з 5-ма бульбами кожен - 2000 картоплин. У кожній 150 калорій, мені треба їсти 10 щосола щоб вижити. Це означає, що вони дадуть мені 200 солів. Сумарно: у мене достатньо їжі, щоб дожити до Сола 600.

У Сол 856 я вже давно буду мертвий.