Марсіянин

Розділ 15

Проект Айріс

[08:12] Уотні: Тест

[08:25] ЛРР: Отримано! Ти нас добряче налякав. Дяка за напис “ГАРАЗД”. Наше вивчення зображень із супутників вказує на повне відокремлення Повітряного шлюзу 1. Це правильно? Який твій статус? Стосується твого особистого стану і обладнання Габу.

[08:39] Уотні: Якщо “відокремленням” ви називаєте “вистріли мене як із гармати”, то так. У мене невеликий поріз на голові. Були проблеми зі скафандром (поясню пізніше). Габ я залатав і знову напомпував (головні баки з повітрям були неушкоджені). Щойно відновив енергопостачання. Головні повітряні і водяні баки не пошкоджені. Ровер, сонячний масив та Патфайндер були недосяжні для вибуху. Я прогоню діагностику систем Габу поки чекатиму на вашу відповідь. До речі, з ким я говорю?

[08:52] ЛРР: Венкат Капур, з Г’юстона. Мої повідомлення передаються через Пасадену. Відтепер усі прямі розмови вестиму з тобою я. Спершу перевір оксигенатор і відновлювач води. Вони найважливіші.

[09:05] Уотні: Звісно. Оксигенатор працює бездоганно. Відновлювач води повністю не працює. Скорше за все у ньому замерзла вода, яка порвала рури. Впевнений, що полагоджу це. Головний комп’ютер Габу теж працює без проблем. Є здогадки, чому габ вібухнув?

[09:18] ЛРР: Скоріше за все, це втома матеріалу полотна біля Повітряного шлюзу 1. Повторення змін тиску напружували його, доки він не порвався. Відтепер, для ПЧД користуйся змінно Повітряними шлюзами 2 та 3. Також ми надішлемо тобі список, того що треба перевірити, та опис процедури для повного огляду полотна.

[09:31] Уотні: Клас, я витріщатимусь на стіну годинами! Між іншим, город помер. Я визбирав скільки міг картоплин та склав їх ззовні. Нарахував 1841. Вони підтримуватимуть мене 184 дні. Враховуючи решту пайків, я почну вмирати з голоду на Сол 584.

[09:44] ЛРР: Так, ми вже здогадались. Працюємо над цим.

- Нині 122-й Сол, - Ми маємо доправити зонд на Марс до Сола 584. Це 462 Сола, що означає 475 днів.

Керівники відділів ЛРР, що були на зібранні, хмурили брови і терли повіки.

- Спочатку вони хотіли попередні запаси набагато раніше строків, - продовжував Брюс. - Тепер вони хочуть їх навіть іще раніше строків.

Він підвівся зі свого стільця.

- Положення Землі та Марса не досконалі. На подорож знадобиться 414 днів. Установлення зонду на прискорювач та проведення усіх перевірок забере 13 днів. Таким чином у нас лишається 48 днів, щоб зробити це зонд.

Кімнату наповнили звуки роздратованих перешіптувань.

- Ісусе, - сказав хтось.

- Це цілком новий закрут справ, - продовжував Брюс. - Головне для нас - харчі. Усе інше - розкоші. У нас нема часу, щоб зробити посадковий модуль з гальмівними двигунами. Це має бути стрибунець. Тому ми не може покласти всередину що-небудь ламке. Попрощайтесь з усім іншим манаттям, яке ви збирались надіслати.

- Звідки буде прискорювач? - спитав Норм Тоші, який відповідав за процес входження у атмосферу.

- Зонд для Сатурна Іґл-Ай 3, - сказав Брюс. - Його зліт був запланований на наступний місяць. НАСа відклала його, щоб у нас був прискорювач.

- Закладюсь, команда Іґл-Айа розлютились через це, - сказав Норм.

- Впевнений, що так. - сказав Брюс. - Але це єдиний достатньо великий прискорювач. А це підводить до наступного пункту: у нас є лише одна спроба. Якщо обісремось, Марк Уотні помре.

Він оглянув кімнату і почекав трохи, щоб усі усвідомили сказане.

- Є дещо, що нам на користь, - нарешті сказав він. - У нас є деякі частини, збудовані для місії попереднього забезпечення Аресу 4. Ми можемо украсті ці частини у них, і це заощадить нам час. Також, ми шлемо їжу, котра досить витривала. Навіть якщо буде проблема із входом у атмосферу, і зонд отримає пошкодження на високій швидкості, їжа - завжди їжа. І нам не потрібна точна посадка. Уотні може подорожувати сотні кілометрів при потребі. Просто треба примарситись достатньо близько, щоб він міг доїхати туди. Таким чином приходимо до стандартного скидання припасів. Усе що потрібно, зробити це швидко. Тож берімось до праці.

[08:02] ЛРР: Ми запустили проект для передачі тобі харчів. Він уже у процесі тиждень чи біля того. Ми можемо встигнути до того, як ти почнеш вмирати від голоду, але це буде впритул. Буде лише їжа і радіо. Ми не можемо послати оксигенатор, відновлювач води чи що-небудь інше без спуску з гальмуванням.

[08:16] Уотні: Нічого страшного! Дайте їжу, і я буду веселим туристом. Усі системи Габу відновлені та нині працюють. Відновлювач працює добре після того, як я замінив розірвані шланги. Щодо запасу води, у мене лишилось 620 л. Спочатку було 900 л (300 на самому початку, ще 600 від перетворення гідразину). То ж я втратив майже 300 л на сублімації. Та все ж із відновлювачем води, який знову працює, цього достатньо.

[08:31] ЛРР: Добре, тримай нас у курсі щодо будь-яких механічних чи електронних проблем. До речі, ім’я зонда, якого ми шлемо, Айріс (прим.п., в українській мові Ірида). Названо на честь грецької богині, котра подорожувала небесами зі швидкістю вітру. А ще вона богиня веселки.

[08:47] Уотні: Мене летить рятувати ґейський зонд. Зрозумів.

Річ Пьорнел відсьорбував каву у мовчазній будівлі. Якби не світло з його к’юбікла (прим.п., місце працівника у загальній великій кімнаті, відгороджена фанерними стінками чарунка), кімната була б зовсім темною. Працюючи над своїми розрахунками, він запустив остаточний тест програмного забезпечення, яке він щойно написав. Тест пройшов успішно.

Полегшено зітхнувши, він відхилився на спинку свого фотеля. Глянувши на годинник на комп’ютері, він струснув головою. 3:42 ранку.

Річ був спеціалістом з астродинаміки, тому йому рідко доводилось працювати допізна. Він мав знайти точну орбіту та потрібні зміни курсу для кожної місії. Зазвичай, це була одна з перших частин проекту, усі наступні кроки базувались на орбіті.

Але цього разу умови були перекручені. Айріс потребував орбітальний шлях, і ніхто не знав, коли його запустять. Негофманівський марсіянський перехід не був проблемою, але він вимагав точне положення Землі та Марса.

Час йде, планети рухаються. Курс, розрахований для певної дати злету, буде правильним лише для тієї дати. Різниця навіть на один день призведе просто до прольоту повз Марс.

Тому Річеві довелось розрахувати багато курсів. У нього був період з 25 днів, протягом якого могли запустити Айріс. Він розрахував по курсу на кожен день.

Він почав писати е-лист своєму керівникові.

“Майку, - написав він. - До листа прикріплено курси для Айріс, з кроком в один день. Нам потрібно починати експертний перегляд та ветування, щоб вони були офційно затверджені. І ти мав рацію, я просидів тут майже усю ніч.

Було не так вже важко. Зовсім не те жахіття з розрахунком орбіт для Гермесу. Знаю, тобі швидко набридають мої математичні пояснення, тому скажу коротко: з маленьким постійним упором іонних рушіїв Гермесу набагато складніше працювати ніж з великими точковими упорами зондів з припасами.

На всі 25 курсів потрібно 414 днів, є невеличкі відмінності лише у тривалості упору та куті. Потреба у паливі майже однакова для усіх орбіт, а також в межах вантажопід’ємності прискорювача Іґл-Ай.

Дуже погано, що Земля та Марс так незручно розташовані. Дідько, та простіше мабуть…”

Він припинив друкувати.

Насупивши брови, він почав вдивлятись кудись у далечінь.

- Гм… - сказав він.

Схопив своє горня для кави і пішов у кімнату для відпочинку, щоб наповнити його.

Теді уважно оглянув заповнений вщерть конференц-зал: не часто можна побачити таку кількість найважливіших людей НАСА у одному місці. Він підрівняв стосик заготовлених нотаток і обережно поклав його перед себе.

- Я знаю, у вас усіх багато справ, - сказав Теді, - тому зробімо це швидко. Мені потрібні звіти по Проекту Айріс від усіх відділів. Венкате, почнімо з тебе.

- Команда місії готова, - сказав Венкат, дивлячись на таблиці у своєму лептопі. - Були деякі суперечки між командами контролю зондів Аресу 3 та Аресу 4 щодо зон впливу. Люд з Аресу 3 стверджував, що вони мають керувати, тому що раз Уотні все ще на Марсі, значить все ще триває місія Арес 3. А команда Аресу 4 вказувала на те, що зонд попереднього забезпечення від початку був їхнім. Я пристав на бік Аресу 3.

- Це засмутило Арес 4? - спитав Теді.

- Так, та вони впораються із цим. Їх очікую робота з 13-ма зондами попереднього забезпечення. У них не буде часу казитись.

- Мітче, - сказав Теді до керівника польотами. - Що з запуском?

- Контрольна кімната у нас вже готова, - відповів Мітч. - Я наглядатиму за злетом, відтак передам управління над польотом і посадкою людям Венката.

- ЗМІ? - сказав Теді, повернувшись до Енні Монтроуз.

- Я щоденно даю оновлення пресі, - сказала вона. - Усі знають, що Уотні здохне, якщо це не спрацює. Громада не цікавилась настільки будівництвом корабля з часів Аполону 11. Сі-Ен-Ен-ові “Звіти про Уотні” були номером 1 у своєму часовому проміжку протягом двох тижнів.

- Увага - це добре, - сказав Теді. - Це допоможе нам з додатковим фінансуванням від Конґресу. - Він подивився на чоловіка, який стояв біля дверей. - Дякую, що прилетів, Морісе.

Моріс кивнув.

Теді махнув у його бік рукою та звернувся до усіх, хто був на зібранні:

- Тим, хто не знає: це Моріс Штайн з мису Канаверал. Він відповідальний за стартовий майданчик для Іґл-Ай 3, а тепер виконуватиме ту ж роль для Айріс. Даруй, Морісе, що так сталось.

- Все гаразд, - відповів Моріс. - Радий допомогти.

Теді перегорнув верхній аркуш свої нотаток.

- Як там з прискорювачем?

- Нині усе добре, - сказав Моріс. - Але не бездоганно. Іґл-Ай був уже готовий до злету. Прискорювачі не розраховані на прямовисне стояння та витримування довгий час напруження від сили тяжіння. Ми додаємо зовнішні опори, котрі приймемо перед злетом. Це легше ніж розбирання. А ще паливо викликає корозію баків, тому довелось злити його. Поки що ми проводимо перевірку усіх систем щотри дні.

- Добре, добре, - кивав Теді. Відтак подивився на Брюса Нґ, який у відповідь втупився у нього втомленими червоними очима. - Брюсе, дякую, що прилетів. Яка там погода у Каліфорнії?

- Звідки мені знати? - відповів Брюс. - Я рідко виходжу надвір.

Почувся тихий сміх.

Теді перегорнув ще один аркуш.

- Тепер головне питання, Брюсе. Як справи з Айріс.

- Ми не встигаємо, - сказав Брюс, втомлено похитавши головою. - Ми працюємо якомога швидше, але цього погону недостатньо.

- Я можу знайти гроші для понаднормових годин, - запропонував Теді.

- Ми вже працюємо цілодобово.

- Як сильно мі відстали? - спитав Теді.

Брюс зітхнув та потер повіки.

- Минуло 29 днів, значить лишилось тільки 19, - пояснював Брюс. - Відтак стартовий майданчик потребуватиме 13 днів для встановлення зонду на прискорювач. Ми щонайменше на два тижні позаду.

- Це відставання збережеться надалі? - спитав Теді, роблячи помітки у себе. - Чи ви ще віддалитесь?

Брюс знизав плечима.

- Якщо не буде більше ускладнень, це буде відставання на два тижні. Але у нас завжди є ускладнення.

- Назви мені число, - сказав Теді.

- 15 днів, - відказав Брюс. - Якби у мене було ще 15 днів, я впевнений, ми б встигли вчасно.

- Гаразд, - сказав Теді. - Створімо 15 днів.

Перевівши увагу на польового хірурга Аресу 3, Теді спитав:

- Докторе Келере, чи можна зменшити споживання їжі Уотні, щоб його порцій вистачило на довший час?

- Даруйте, але ні, - сказав Келер. - Він вже на мінімальній кількості калорій. Насправді, зважаючи на фізичну працю, яку він робить, він їсть набагато менше ніж йому потрібно. І далі буде лише гірше. Скоро уся його дієта буде винятково картопля та вітамінні пігулки. Він заощаджує багаті білком пайки на пізніший час, але він все одно буде виснаженим.

- Коли скінчиться їжа, як довго він ще проживе? - спитав Теді.

- Враховуючи велику кількість води, він може протриматись 3 тижні. Це менше ніж типове голодування, але пам’ятайте, що він почне у виснаженому стані.

Венкат здійняв руку для привернення уваги.

- Пам’ятайте, що Айріс - це іванець-киванець. Можливо йому знадобиться їхати кілька днів до нього. Гадаю, це не легка справа керувати ровером, коли ти буквально вмираєш від голоду.

- Він має рацію, - підтвердив доктор Келер. - Через 4 дні після закінчення харчів він заледве зможе підвестись, не кажучи вже про самостійне кермування ровером. До того ж, його розумові здібності швидко зменшуватимуться. Йому буде важко навіть лишатись при тямі.

- Значить дата посадки незмінна, - сказав Теді. - Морісе, можете встигнути з прискорювачем менше ніж за 13 днів.

Моріс задумався.

- Ну… насправді потрібно лише 3 дні щоб власне встановити його. Наступні 10 витрачаються на перевірки та огляди.

- Наскільки ти можеш скоротити їх?

- При понаднормових ми могли б зменшити встановлення до 2-х днів. Це разом з транспортуванням із Пасадени до мису Канаверал. Але перевірки скоротити не можна. Вони прив’язані до часу. Ми робимо вимірювання і повторне вимірювання з певними інтервалами щоб дізнатись, чи є якісь деформації або перекоси. Якщо зменшити інтервали, то перевірка не матиме сенсу.

- Чи часто ці перевірки виявляють проблеми? - спитав Теді.

У кімнаті настала тиша.

- Е-е… - затнувся Моріс. - Ти пропонуєш нам не проводити перевірки?

- Ні, - сказав Теді. - Зараз я питаю, чи часто вони виявляють проблеми.

- Приблизно раз на двадцять запусків.

Теді записав це число.

- А як часто виявлена проблема така, що привела б до провалу місії?

- Я… е-е… не певен. Можливо у половині випадків?

- Отже, якщо ми відмовимось від оглядів та перевірок, у нас 1 із 40 шансів провалити місію? - спитав Теді.

- Це 2,5%, - втрутився Венкат. - Звичайно, це є підставою для припинення відліку. Ми не можемо прийняти такі шанси.

- “Звичайно” було дуже давно, - спокійно сказав Теді. - 97,5% - це краще ніж нуль. Хтось може вигадати безпечніший спосіб для отримання додаткового часу?

Він подивився вздовж столу. На нього дивились непорушні обличчя.

- Тоді гаразд. Прискорення встановлення та скасування перевірок дає нам 11 днів. Якщо Брюс витягне кроля із капелюха і встигне раніше, Моріс зможе зробити якісь перевірки.

- А як щодо ще 4-х днів? - сказав Венкат, все ще насуплений через скасування перевірок.

- Впевнений, Уотні зможе розтягнути зарчі, щоб протриматись ще 4 дні, не зважаючи на недоїдання, - сказав Теді, дивлячись на доктора Келера.

- Я…- почав був Келер. - Я не раджу…

- Наріде, - перервав Теді. - Я розумію ваше становище. У нас є правила. Відмова від процедур означає ризик. Ризик означає проблеми для вашого відділу. Але нині не час прикривати наші дупи. Ми маємо ризикувати, інакше Уотні помре.

Повернувшись до Келера, він сказав:

- Зробіть так, щоб їжі вистачило на додаткові 4 дні.

Келер мовчки кивнув.

- Річе, - сказав Майк.

Річ Пьорнел зосередив увагу на екрані свого комп’ютера. Його к’юбікл був захаращений роздруківками, графіками та довідниками. Порожні паперові горнятка з-під кави стояли по усіх поверхнях, підлога була уся засмічена пакуванням їжі на виніс.

- Річе, - Майк сказав наполегливіше.

Річ звів погляд.

- Га?

- Що, дідько, ти робиш?

- Просто невеличкий побічний проект. Дещо, що я хотів перевірити.

- Ну… це добре, я гадаю, - сказав Майк, - але ти маєш виконувати призначену для тебе роботу. Я просив ті корегування для супутників два тижні тому, а ти їх все ще не зробив.

- Мені потрібно трохи часу суперкомп’ютера, - сказав річ.

- Тобі потрібен суперкомп’ютер щоб порахувати типові корегування для супутника?

- Ні, це для іншої справи, над якою я нині зараз, - сказав Річ.

- Річе, серйозно. Ти маєш робити свою роботу.

Річ хвильку поміркував.

- Зараз можна узяти відпустку? - спитав він.

Майк зітхнув.

- Знаєш що, Річе? Гадаю, зараз найкращий час для тебе узяти відпустку.

- Чудово! - усміхнувся річ. - Почну негайно.

- Звісно, - сказав Майк. - Йди додому. Відпочинь.

- О, я не збираюсь додому, - сказав Річ, повертаючись до своїх розрахунків.

Майк потер повіки.

- Гаразд, як хочеш. Щодо тих орбіт супутників?..

- Я у відпустці, - сказав Річ не підводячи погляд.

Майк знизав плечима та пішов геть.

[08:01] Уотні: Як там просувається з моїм рятувальним пакунком?

[08:16] ЛРР: Трохи відстали від графіка, але ми впораємось. А поки чекаєш, ми б хотіли, щоб ти повернувся до роботи. Ми задоволені тим, що Габ у доброму стані. На технічне обслуговування тобі потрібно лише 12 годин щотижня. Ми хочемо заповнити решту твого часу дослідами та науковою робою.

[08:31] Уотні: Відмінно! Мене вже нудить від сидіння на дупі. Я буду тут роки. Ви можете використати це.

[08:47] ЛРР: Саме про це ми і думаємо. Як тільки наукова команда складе розклад, ми передамо його тобі. Головним чином, це будуть ПЧД, збирання геологічних зразків, тести ґрунту та щотижневі самостійно проведені медичні тести. Насправді, це найкращий “несподіваний час на Марсі”, який у нас коли-небудь був від часу лендера Опортюніті (прим.п., Опортюніті (від англ. Opportunity — слушна нагода), MER-B (Mars Exploration Rover — B) — другий марсохід космічного агентства NASA з двох запущених у рамках проекту Mars Exploration Rover.).

[09:02] Уотні: Опортюніті не повернувся на Землю.

[09:17] ЛРР: Вибач. Погана аналогія.

Збиральний цех космічних човнів ЛРР, чи “Біла кімната”, являв мало кому відоме пологове відділення для більшості космічних човнів у історії дослідження Марса. Тут народились Марінер, Вікінг, Спіріт, Опортюніті та К’юріосіті.

Сьогодні “Біла кімната” дзижчала від діяльності спеціалістів, котрі влаштовували Айріс у спеціально збудовану транспортну скриню.

Інші дві зміни слідкували за цим з оглядових містків. Вони рідко показувались вдома протягом двох місяців - кімнату з ліжками для змін влаштували прямо у кафетерії. Третина з них мала б нині спати, та вони не хотіли проґавити цей момент.

Керівник зміни затягнув останній болт. Коли він прибрав гайковий ключ, інженери зайшлися оплесками. Багато хто з них був у сльозах.

Після 62 днів виснажливої роботи Айріс був готовий.

Енні стала за трибуну та підлаштувала мікрофон.

- Підготовки до злету завершені, - сказала Енні Монтроуз у кімнаті для преси. - Айріс може вирушати. Зліт заплановано на 9:14 ранку. Після запуску він перебуватиме на орбіті щонайменше три години. Протягом цього часу команда керування місією збере точну телеметрію для підготовки надання поштовху у напрямку Марса. Коли це буде зроблено, місію передадуть команді попереднього забезпечення Аресу 3, яка слідкуватиме за її розвитком впродовж наступних місяців. Для досягнення Марса знадобиться 414 днів.

- Щодо вантажу, - спитав репортер. - Я чув, там не тільки їжа?

- Це правда, - усміхнулась Енні. - Ми виділили 100 грамів для предметів розкошів. Там кілька рукописних листів від родини Марка, допис від Президента та USB-диск з музикою усіх часів.

- ЧИ є там диско? - спитав хтось.

- Ніякого диско, - сказала Енні, і по кімнаті почулись хихотіння.

Заговорила Кеті Уорнер з Сі-Ен-Ен:

- Якщо цей зліт не вдасться, чи є якийсь порятунок для Уотні?

- Кожен зліт має ризики, - сказала Енні. - Але ми не очікуємо проблем. Погода на мисі ясна і тепла. Умови не можуть бути кращими.

- Чи є якісь обмеження на витрати для цієї рятувальної операції? - спитав інший репортер. - Деякі люди починають питати, які витрати вважати завеликими?

До цього Енні була готова.

- Річ не у конечній сумі, - сказала вона. - Річ у людському житті перед загрозою смерті. Та якщо ви хочете дивитись на це з фінансової точки зору, гляньте на здобутки Марка Уотні у розширеній місії. Його продовжена місія та боротьба за життя дають більше знань про Марс ніж решта місій Арес разом.

- Ти віриш у Бога, Венкате? - спитав Мітч.

- Звісно, у багатьох, - сказав Венкат. - Я індус.

- Попроси у них усіх допомоги для злету.

- Попрошу.

Мітч підійшов до свого робочого пульта у великій кімнаті керування. Він зирнув на багато екранів на далекій стіні та десятки людей за своїми пультами.

Він надяг свої навушники з мікрофоном і сказав:

- Це Керівник польотами. Почати перевірку статусу запуску.

- Зрозумів вас, Ґ’юстоне, - прийшла відповідь від Керівника керування злетом у Флориді.

- Перевірка знаходження всіх на пультах та готовності систем, - транслював він. - Кажіть мені готовий-не готовий до злету. Диктор?

- Готовий, - почулась відповідь.

- Контроль часу.

- Готовий, - почувся інший голос.

- Технічний контроль 1.

- Готовий.

Поклавши підборіддя на руки, Мітч пильнував центральний екран. Той показував зображення стартового майданчика. Прискорювач, увесь у хмарах водяної пари з системи охолодження, все ще мав на боці виписане трафаретом Іґл-Ай 3.

- Технічний контроль 2.

- Готовий.

- Технічний контроль 3.

- Готовий.

Венкат прихилився до задньої стіни. Адміністратор, його робота була виконана. Йому лишалось спостерігати та сподіватись. Його погляд тримався на дисплеях на дальній стіні. У думках він переглядав числа, жонглювання змінами, випадки відвертої брехні та майже карні злочини, які він скоїв щоб зібрати до купи цю місію. Вона буде варта усього цього, якщо все вдасться.

- Контроль летових систем.

- Готовий.

- Рушій 1.

- Готовий.

Теді сидів у оглядовій кімнаті для поважних гостей позаду центра керування місією. Його керівне становище дозволило отримати найкраще місце - посередині переднього ряду. На колінах у нього лежав портфель, а у руках була синя тека.

- Рушій 2.

- Готовий.

- Відбір потужностей.

- Готовий.

Енні Монтроуз ходила у своєму особистому кабінеті поряд із кімнатою для преси. На стіні були дев’ять телевізорів, із яких кожен був налаштований на окремий канал - усі канали транслювали пусковий майданчик. Швидкий погляд на комп’ютер дав знати, що іноземні канали роблять те саме. Світ затамував віддих.

- Повітряний контроль.

- Готовий.

- Метеорологія.

- Готовий.

Брюс Нґ сидів у кафетерії ЛРР разом з сотнями інженерів, котрі віддали усе, що могли, Айріс. Вони з захопленням дивились у великий телевізор. У Пасадені була 6:13 ранку, але присутні були усі до одного працівники.

- ВПС.

- Готовий.

- Навігація.

- Готовий.

За мільйон кілометрів звідси слухала команда Гермеса, з’юрмившись довкола пульту Джогансен. Двохвилинний час передачі не мав значення. Вони не могли допомогти, не було потреби спілкуватись. Джогансен зосереджено дивилась на екран, який показував лише силу аудіо сигналу. Бек стискав п’ястуки. Фоґель стояв незворушний, дивлячись долі. Мартінез спочатку молився беззвучно, потім побачив, що нема сенсу це приховувати. Капітан Ллюїс стояла окремо схрестивши руки на персах.

- Вандаж.

- Готовий.

- Керівник човна-носія.

- Готовий.

- Г’юстоне, це Керування злетом, ми готові до злету.

- Зрозумів, - сказав Мітч звіряючись зі зворотним відліком. - Це “Політ”, ми готові до злету згідно з розкладом.

- Зрозумів, Г’юстоне, - сказав Керування злетом. - Зліт за розкладом.

Коли годинник дійшов до 00:00:15, телеканали отримали те, чого вони чекали. Контроль часу почав голосовий зворотний відлік.

- 15, - сказав він, - 14… 13… 12… 11...

На мисі Канаверал зібрались тисячі - найбільший натовп, що колись дивився на непілотований зліт. Вони слухали як голос Контролю часу відлунював між трибунами.

- 10… 9… 8… 7...

Річ Пьорнел, закопавшись у свої розрахунки, втратив відчуття часу. Він не помітив як його колеги перейшли у велику кімнату для зібрань, де стояв телевізор. Краєчком думки він помітив, що офіс став незвично тихим, але не звернув на це уваги.

- 6… 5… 4…

- Початок послідовності запалювання.

- 3… 2… 1...

Затискачі розійшлись - прискорювач здіймався серед оточений звивами диму і полум’я, спочатку повільно, а потім усе швидше. Натовп вітав його проводжаючи у путь.

- … і зліт Зонду забезпечення Айріс, - сказав Контроль часу.

Коли прискорювач піднісся, у Мітча не було часу любуватись головним екраном.

- Нахил? - вигукнув він.

- Нахил нормальний, Польоте, - надійшла негайна відповідь.

- Курс? - спитав він.

- На курсі.

- Висота 1000 метрів, - сказав хтось.

- Ми вийшли на безпечне скасуванн, - вигукнула інша особа, маючи на увазі, що корабель може без наслідків розбитись в Атлантиці, якщо знадобиться.

- Висота 1500 метрів.

- Початок маневрів з тангажем та креном.

- Почалось невелике дрижання, Польоте.

Мітч визирнув у напрямі Керівника злету.

- Повтори?

- Легке дрижання. Бортова навігація впорається з цим.

- Пильнуй це, - сказав Мітч.

- Висота 2500 метрів.

- Тангаж та крен виконані, 22 секунди до скидання ступіні.

Швидкий, але ретельний проект Айрісу зважав на можливу аварійну посадку-падіння. На відміну від звичайних наборів харчів, більшість їжі була пресованими кубиками білків. Навіть якби Айріс не зміг випустити захисні кулі й ударився на швидкості у сотні кілометрів на годину, білкові кубики все одно лишаться їстівними.

Непілотована місія, не було обмежень на прискорення. Вміст зонду сприймав такі навантаження, що жодна людина не витримала б. Хоч НАСА і випробувала межеві інерційні навантаження на білкових кубиках, вони не зробили цього для стійкої поперечної вібрації. Якби у них було більше часу, вони це зробили.

Нешкідливе дрижання. викликане невеличким дисбалансом у паливній суміші, просто калатало вантажем. Айріс, прикручений міцними болтами, тримався добре. Білкові кубики всередині - ні.

Упор рушіїв стис їжу, а дрижання калатало нею. Ефект подібний до зрідження під час землетрусу перетворив білкові кубики у густе болото. У відділенні, завантаженому так, що вільного простору не лишалось, стиснута речовина тепер отримала простір для хлюпання.

Дрижання також викликало зсув вантажу, через що болотоподібна речовина зібралась біля грані свого відділення. Зсув ваги лише погіршив проблему, і дрижання посилилось.

- Дрижання посилюється, - доповів Керівник злету.

- Наскільки? - сказав Мітч.

- Більше, ніж нам годиться, - сказав той. - Та акселерометр помітив це й перерахував новий центр мас. Керівний комп’ютер підлаштовує упори двигунів для протидії. У все ще усе добре.

- Тримай мене у курсі, - сказав Мітч.

- 13 секунд до відділення ступіні.

Несподіваний зсув ваги не означав катастрофу. Усі системи були збудовані щоб витримати найгірші умови, кожна виконувала свою роботу відмінно. Корабель далі прямував до орбіти з одним лише корегуванням курсу, здійсненим автоматично складним програмним забезпеченням.

Перша ступінь виробила своє пальне, і прискорювач частку секунди ширяв поки не відбулось відділення через вибухові болти. Ступінь, тепер пуста, летіла донизу, у той час як двигуни другої ступіні готувались до запалення.

Жорстокі сили зникли. Білкова гуща вільно плавала у відділенні. Якби це тривало 2 секунди, вона б знову розширилась та затверділа. Але це тривало лише чверть секунди.

Коли спалахнула друга ступінь, човен відчув миттєвий поштовх величезної сили. Без стримування важезною першою ступінню, прискорення було величезним. 300 кг білкового багна вдарились у задню стінку своєї ємності. Точка удару була біля боку Айріса, зовсім не там, де могли чекати присутність маси.

Хоча Айріс тримався на місці п’ятьма великими болтами, сила була спрямована цілком на один із них. Болт був розрахований на величезне навантаження, на випадок потреби тримати усю вагу вантажу. Але він не був розрахований на несподіваний удар маси у 300 кг.

Болт зрізало. Тягар перейшов до чотирьох болтів, що лишились. Потужний удар минув, їхня робота була відносно легшою ніж їхнього впалого товариша.

Якби команді Пускового майданчика дали час на нормальне обстеження, вони б помітили невелику ваду у одному з болтів. Вада трохи послабила його, та не привела б до біди на нормальній місії. Все одно, вони б замінили його на бездоганний.

Нецентрований вантаж нерівномірно тис на чотири болти, що лишились - той, що був із вадою, сприймав найбільшу частку. Небавом він теж зламався. Після того, останні три зламались у швидкій послідовності.

Айріс зісковзнув зі свого місця у бульбашці для вантажу та вдарився у корпус.

- Ого! - вигукнув Керівник злетом. - Польоте, у нас велика прецесія! (прим.п., прецесія - зміна орієнтації осі обертання тіла, для прикладу як у дзиґи, коли та сповільнюється)

- Що? - сказав Мітч, і при цьому запищали сирени та спалахнули вогники по усіх пультах.

- На Айріс сила 7G, - сказав хтось.

- Ривкова втрата сигналу, - пролунав інший голос.

- Зльоте, що у вас коїться? - вигукнув Мітч.

- Та якесь пекло. Він обертається навколо довгої осі з прецесією 17 градусів.

- Як сильно?

- Щонайменше 5 об/сек, ну і падає звісно.

- Ти можеш витягнути його на орбіту?

- Не можу говорити з ним, сигнал увесь час зникає.

- Комме! - крикнув Мітч до Керівника зв’язку. (прим.п. комм - від англ. comm, скорочення від commutication)

- Працюємо над цим, Польоте, - найдішла відповідь. - Проблема з бортовою системою.

- Всередині межеві G, Польоте.

- Наземна телеметрія показує, що він на 200 метрів нижче потрібної траекторії.

- Втратили показники з зонда, Польоте.

Мітч запросив уточнення останнього коментаря:

- Повністю втратили зонд? - спитав він.

- Підтверджую, Польоте. Переривчастий сигнал з корабля, але зонда нема.

- Лайно! - сказав Мітч. - Він зірвало із люльки.

- Він крутиться, як дзиґа, Польоте.

- Він докульгає до орбіти? - спитав Мітч. - Хоч би наднизької ЗО? Ми могли б…

- Втрата сигналу, Польоте.

- Втрата і тут.

- Те ж тут.

Усе окрім сирен мовчки заклякло.

За мить Мітч сказав:

- Відновити?

- Ніяк, - сказав Комм.

- Земля? - спитав Мітч.

НК відповів тим же:

- Човен вийшов із зони бачення.

- Супутниковий центре? - спитав Мітч.

- На супутники сигнал не надходить.

Мітч подивився вперед на головний екран. Той був чорним з великим написом білими буквами “ВТРАТА СИГНАЛУ”.

- Польоте, - почувся голос із радіо. - Есмінець США Стоктон доповідає про уламки, що падають з неба. Координати відповідають останньому положенню Айріса.

Мітч обхопив голову руками.

- Зрозумів, - сказав він.

Відтак він вимовив слова, які кожен Керівник польоту надіється ніколи не сказати:

- НК, Політ. Замкнути двері.

Це був сигнал для початку процедури після провального пуску.

Теді спостерігав за Центром керівництва місією з оглядової кімнати для поважних гостей. Він зробив глибокий вдих, а потім видих. Він пригнічено глянув на синю теку, у якій була привітальна промова з нагоди відмінного запуску. Поклавши її у портфель, він дістав червону теку з іншою промовою.

Венкат сидів у своєму темному кабінеті. Він не вирішував сидіти у темряві. Просто він так довго був занурений у власні думки, що досидівся до темряви.

Задзвонив стільниковий телефон. Знову його дружина. Звісно, вона переймається щодо нього. Він дав увімкнутись голосовій пошті. Він просто не міг говорити з нею. Ні з ким не міг.

Від комп’ютера почувся легкий дзвоник. Глянувши, він побачив е-лист з ЛРР. Перенаправлене повідомлення з Патфайндера:

[16:03] Уотні: Як пройшов зліт?