Портрет Доріана Ґрея

Примітки

1

Калібан — один із головних персонажів Шекспірової «Бурі», антагоніст мудреця Просперо; слуга, що повстає проти господаря, грубий, злий, неотесаний дикун. Найімовірніше, що етимологічно це ім'я Шекспір вивів від слова «канібал».

2

Ґровнері — мистецька галерея у Лондоні, в якій виставлялися переважмо художники-імпресіоністи та інші представники неакадемічних стилів.

3

Адоніс — у грецькій міфології надзвичайно вродливий юнак, у якого закохалася богиня вроди й кохання Афродіта.

4

Нарцис — самозакохана людина. У грецькій міфології — це красень-юнак, що помер від кохання до самого себе, коли побачив своє відображення у річці.

5

Венеційці — представники венеційської школи малярства (XV—XVIII ст.), яку вирізняє життєствердність образів і цікаві колористичні новації: Джованні Белліні (більше знаний як Джанбелліно), Джорджоне, Вечеллі Тіціан, Паодо Веронезе, Тінторетто, Джованні Баттіста Тьєполо та інші.

6

Антіной (пом. 122 р.) — молодий красень родом з Клавдіополя (Мала Азія), улюбленець римського імператора Адріана. По смерті Антіноя від нещасного випадку імператор наказав його обожествити.

7

Цей вислів певною мірою перегукується з теорією давньогрецького філософа Платона (бл. 427—547 до н.е.), викладеною у праці «Світ ідей».

8

Іст-Енд — один із найзлиденніших районів Лондона.

9

Ітон — відомий в Англії коледж для хлопчиків з аристократичних родин.

10

Еллінський ідеал — ідеться про те, щоб духовну скутість і аскетизм середньовічного мистецтва й літератури заступити проявами реального людського буття, як то було в добу еллінізму (III ст. до н. е. — І ст. н. е.).

11

Гедонізм — напрям в естетиці, що стверджує насолоду як найвищий сенс існування.

12

Фавн — у римській міфології бог лісів, нив, пасовиськ. Зображувано йою як юнака з цапиними рогами, ногами й вухами.

13

Гермес — у грецькій міфології первісно бог пасовиськ і стад, а згодом — бог шляхів і торгівлі, вісник олімпійських богів.

14

Клуб Байта — один з найдавніших клубів у Лондоні.

15

Олбені — будинок на вулиці Пікаділлі (у Вест-Енді, західний аристократичній частині Лондона); з 1805 р. помешкання в ньому здавалося в найми неодруженим особам чоловічої стаїі.

16

Ізабелла — йдеться про ІзабеллуII (1850—1904) — іспанську королеву, яка була коронована в тринадцятирічному віці. Тут мається на думці революція в Іспанії 1854—1845 років, у якій брав участь Прім Хуан (1814—1870), прем'єр-міністр Іспанії в 1869—1870 р.

17

Торі — створена у XVII ст. британська політична партія, яка відстоювала інтереси земельної аристократії і на основі якої в XIX ст. утворилася консервативна партія.

18

Сині книги — звіти та інші офіційні видання британського парламенту та уряду, що традиційно мають синю палітурку. Так називають також біографічно-адресні довідники про видатних політичних та культурних діячів Англії.

19

Спа — місто в Бельгії.

20

Селбі (або Селбі-Роял) — назва маєтку Д. Ґрея в однойменному містечку у графстві Йоркшир на північ від Лондона.

21

Барклі-сквер — площа в аристократичному районі Лондона.

22

Дріада — у грецькій міфології лісова німфа, опікунка дерев (німфи — це божества у постаті юних жінок).

23

Вакханки у грецькій міфології — це німфи, що супроводили у мандрах Діоніса (одного з найулюбленіших грецьких богів, опікуна рослинності та виноробства, званого ще Вакхом).

24

Сілен — вихователь, опікун і товариш Діоніса, вигляд мав веселого дідка з міхом вина в руках; він вважався батьком багатьох інших лісових божеств-сіленів.

25

Омар Хайям (бл. 1048 — 1128) — перський поет, що оспівував закоханість у життя.

26

«Атенеум» — лондонський клуб, назва якого походить від однойменного храму в Афінах на честь богині мудрості й знань Афіни (по-грецькому вимовлялось «Атена»). У цьому храмі збирались письменники й виголошували свої твори.

27

Мейфер — один з аристократичних кварталів Лондона.

28

Клодіон (Клод Мішель, 1758 — 1814) — французький скульптор, що зажив слави невеликими теракотовими (тобто виготовленими з випаленої глини) статуетками.

29

«Les Cent NouveIIes» («Сто новел») — можливо, тут згадується виданий у Франції переклад «Декамерона» Джованні Боккаччо — цим твором захоплювалась королева Наваррська Марґарита Валуа (1492 — 1549), яка й собі створила щось аналогічне французькою мовою — збірник, названий у другому виданні 1558 p. «Heptameron 6es NouveIIes» («Семиденник новел»).

30

«Манон Леско» — роман французького письменника абата Л.Ф. Прево (1697 — 1765).

31

Луї XIV (1658—1715) — французький король. Для стилю його часів характерні надмірності в пишнотах та оздобах.

32

«Лоенґрін» — опера німецькою композитора Ріхарда Вагнера (1815—1885).

33

Рум'яна і дотепність (фр.).

34

Велика пристрасть (фр.).

35

Діди завжди помиляються (фр.).

36

Розалінда — персонаж із комедії В. Шекспіра «Як вам це подобається», дія якої відбувається переважно в Арденському лісі на північному сході Франції — саме тут знаходить притулок Розалінда, перевдягнена на юнака.

37

Імоджена — персонаж із п'єси В. Шекспіра «Цимбелін».

38

«Причинна, вона приходила…» — йдеться про Офелію з Шекспірової трагедії «Гамлет».

39

Месаліна — дружина римського імператора Клавдія (І ст. до н. е.), знана через свою жорстокість і розбещеність.

40

Орландо — персонаж з комедії В. Шексиіра «Як вам це подобається».

41

Танагрська статуетка — йдеться про статуетку IV—III ст. до н. е. з випаленої глини (теракоту), віднайдену біля грецького міста Танагра.

42

Міранда — вродлива шляхетна дівчина, персонаж із п'єси В. Шекелі ра «Буря».

43

Ковент-Ґарден — найбільший у Лондоні овочево-фруктовий ринок.

44

Севрська порцеляна — порцеляна, що виробляється з кінця XVIII ст. у місті Севр під Парижем і славиться своєю філігранністю та витонченістю.

45

Патті Аделіна (1845—1919) — італійська (переважмо оперна) співачка.

46

Трагедія джекобіанських часів — часів правління англійського короля Джеймса І (1566—1625); Джекоб і Джеймс — англізовані варіанти того самого біблійного імені, що у нас стало Яковом. До найвідоміших драматургів того періоду належать Джон Вебстер, Джон Форд, Сіріл Тернер.

47

Брабанціо — персонаж із Шекспірової трагедії «Отелло», батько Дездемони.

48

Розраду в мистецтві (фр.)

49

Марло — місто на Темзі неподалік Лондона.

50

Паріс — у грецькій міфології вродливий юнак, син троянського царя Иріама.

51

Адріанове судно — Адріан (76 — 158) — римський імператор, улюбленцем якого був грецький красень-юнак Антіной.

52

Монтень Мішедь де (1555—1592) — французький філософ.

53

Вінкельман Йогам Йоахім (1717—1768) — німецький історик античності, естетик-класицист.

54

Скриня-касоне — італійська скриня великих розмірів з віком на петлях, часто розмальована або оздоблена різьбленням.

55

«Книжка ця була найдивніша…» — йдеться про роман французького письменника Ж.-К. Гюїсманса (1848—1907) «Навпаки».

56

Французька школа символістів — літературна течія другої половини XIX ст. (Поль Верлен, Артюр Рембо, Стефан Маллярме та інші).

57

Пел-Мел — вулиця в Лондоні, на якій було багато аристократичних клубів.

58

«Сатирикон» (точніше — «Сатури») — твір, приписуваний римському письменникові Гіетронію (І ст. н. е.), що був організатором видовищ гіри дворі імператора Нерона (57—68 н. е.). Історик Тацит називає Петронія суддею в питаннях смаку, такту тощо.

59

Далматик — різновид мантії в католицького духівництва.

60

Антиномізм — заперечення законів моральності на тій підставі, що людина для порятунку потребує лише віри.

61

Ріо-Неґро — провінція в південній частині Аргентини.

62

Альфонсо де Овалле (1601—1651) — іспанський історик, автор твору «CIericaIis disciplina» — «Настанови клірикам».

63

Куско — місто в Перу, яке колись було столицею держави інків у центральній частині Південної Америки.

64

Ліга — одиниця довжини, що дорівнює 4,5 км.

65

Бернал Діас (1492—1581) — іспанський історик, який брав участь у завойовницькій експедиції Еріана Кортеса (1485—1547) на терені країни, яку згодом європейці назвали Мексикою.

66

«Тангейзер» — опера Р. Вагнера.

67

Анн де Жуайоз (1561—1587) — французький герцог, пер, адмірал, правитель Нормандії.

68

Найцінніший сорт бірюзи (фр.).

69

Александр Македонський (556—525 до н. е) — визначний полководець, цар Македонії; Ематія — край, що входив до складу Македонської держави.

70

Філострат — ім'я кількох давньогрецьких письменників, що працювали в Римі; найвідоміший з них Флавій Філострат (пом. у середині ІІІ ст); автор філософсько-біографічного роману «Життя Аполлонія Папського».

71

Сейлан — португалізована назва острова Цейлон (Шрі-Ланка) в Індійському океані на південний схід від півострова Індостан.

72

Іоан — легендарний християнський монарх часів Середньовіччя, що його держава містилася десь на Близькому Сході.

73

Лодж Томас (1558—1625) — англійський письменник.

74

Перозе (457—484) — перський монарх.

75

Прокопій Кесарійський (пом. бл. 562р.) — візантійський історик.

76

Брантом Пер (1540—1614) — французький письменник і мемуарист, що змалював звичаї та мораль суспільних верхів Франції.

77

Річард II (1567—1400) і далі Генрі VIII (1491—1547), Едвард II (1284—1527), Генрі II (1155—1189) — англійські королі.

78

Гол Едвард (пом. 1547 р.) — англійський історик.

79

Тауер — замок у Лондоні, в середні віки використовувався як політична в'язниця, у XIX сторіччі став арсеналом з цінною колекцією старовинної зброї.

80

Пірс Ґевстон — граф Корнуельський, фаворит англійського короля, химерик і марнотратник.

81

Веларіум — величезні полотнища, якими в Римі покривали згори амфітеатри для захисту глядачів від сонця та дощу.

82

Геліоґабал (Елагабал, пом. 222 р.) був жерцем сонця в Сирії, у 218 р. його проголошено римським імператором.

83

Шілперік — ім'я двох франкських королів із династії Меровінґів (VII— поч. VIII ст.).

84

Я дуже радий, пані (фр.).

85

Іоанна Бургундська (пом. 1560 р.) — дружина Філіппа Бургундського, що згодом став французьким королем.

86

Катерина Медічі (1519—1589) — французька королева, дружина Генріха II (1519—1559).

87

Дакка — місто на сході Індії, що в давнину прославилось виробництвом високоякісних тканин; тепер у складі Бангладеш.

88

Орар — деталь церковного одіння у вигляді довгої і широкої стрічки через плече.

89

Антимінс — свого роду покрова, на якій зображено покладення в труну Ісуса Христа.

90

Потир — чаша, використовувана в церковних обрядах.

91

Френсіс Озборн (1595—1659) — англійський письменник.

92

Джованна Неаполітанська — Джованна II (1571—1455) була відома своєю розбещеністю.

93

Карлтон-гауз — один із чільних політичних клубів у Лондоні, заснований 1851 p., осідок верхівки консервативної партії.

94

Леді Гамільтон — Ема Гамільтон (1765—1815), вродлива жінка й політична авантюристка.

95

Тіберій (42 до н.е. — 57 н.е.) — римський імператор і полководець.

96

Елефантіда (І ст. до н. е.) — грецька еротична письменниця.

97

Калігула (12—41) — римський імператор, відомий своїм диким самовладдям, за що й був убитий змовниками.

98

Перотто Нікколо (XV ст.) — італійський гуманіст.

99

Ґанімед — вродливий юнак, що його викрав Зевс, верховний бог у грецькій міфології, і зробив своїм винарем.

100

Гілас — улюбленець і джура Геракла, одного з найшанованіших героїв грецької міфології.

101

Едзеліно — ймовірно, Едзеліно IV (1194—1259), падуанський правитель, що ворогував з папством; у поемі Данте він згадується як приречений на перебування в пеклі.

102

Джіамбаттіста Чібо (1452—1492) — Папа римський Інокентій VIII, що запровадив таксу за відпущення гріхів грабіжникам та вбивцям.

103

Гріфонетто Бальоні (XV—XVI ст.) — правитель Перуджі. відомий своєю жорстокістю.

104

Шарпантьє (1805—1871) — французький видавець.

105

“«…поезія про руку Ласенера…» — це вірш «Еподи рук», у якому мовиться про Ласенера, запеклого злочинця, страченого 1856 р. на гільйотині; муміфікована п'ясть його руки зберігалася в одній із колекцій.

106

Вірш «На лагунах», переклад Максима Рильського.

107

Лідо — острів в Адріатичному морі поблизу Венеції.

108

Дзвіниця-кампаніла — в італійській архітектурі це зазвичай чотиригранна або округла вежа осторонь від храму.

109

Гаджа — мусульманин, що здійснив релігійну прощу до Мекки.

110

«Читав про обеліск на майдані Згоди…» — у цьому вірші («Ностальгія обелісків») розповідається про обеліск зі стародавнього храму єгипетського бога Амона у місті Дуксор на березі Нілу, який 1851 р. був привезений до Франції і виставлений на паризькому майдані Згоди.

111

Йдеться про вірш «Контральто». Дувр — колишній палац французьких королів у Парижі, з 1795 р. — мистецький музей, один з найбільших у світі.

112

Рубінштейн Антон (1829—1894) — російський піаніст і композитор.

113

Королева Елізабет (1555—1605) — англійська королева.

114

Забагато запалу (фр.).

115

Забагато відваги (фр.).

116

Кінець віку (фр.)

117

Кінець світу (фр.).

118

Дебрет (пом. 1822 р.) — англійський видавець, публікував книги-родоводи британською дворянства, зокрема й «Книгу перів» — довідник осіб, належних до найвищої англійської аристократії.

119

Соверен — англійська золота монета, з 1816 р. дорівнювала 1 фунту стерлінгів.

120

Гартюф — герой однойменної комедії Мольєра (1622—1675), символ священника і крутія.

121

«Грек проти грека?» — перефразовані слова з англійського поета Н.Лі (XVII сг.). Мається на увазі мужній опір грецьких міст-держав Александрові Македонському, тобто боротьба рівною мірою сильних супротивників.

122

«Я на боці троянців». — тут ідеться про десятирічну троянську війну (описану передусім в поемах Гомера, IX—VIII ст. до н. е.), в яку ахейці встояли, щоб визволити Єлену, дружину спартанського царя Менелая, викрадену Парісом.

123

«На зразок парфян?» — Парфянське царство, що 2 тисячі років тому існувало на північному сході теперішнього Ірану, зазнавало не раз набігів кочових племен, від яких парфяни рятувались у пустельних землях.

124

«…суничне листя на короні» — герцогську корону оздоблювано у вигляді суничного листя.

125

Флорізель і Пердіта (Втрата) — персонажі з п’єси В. Шекспіра «Зимова казка».

126

Аполлон і Марсій — постаті з грецької міфології. Аполлон — бог сонця, опікун мистецтва, брат Артеміди; Марсій — один із сіленів, супутників Діоніса. Марсій зухвалився викликати на змагання у грі на флейті самого Аполлона, а той, перемігши, наказав здерти з Марсія шкіру. Звідси Марсій — у переносному розумінні — самовпевнений нездара.

127

Браунінг Роберт (1812—1889) — англійський поет.

128

ірландської. — Р.Д.