Проміння землі

Огортають землю замети

і обтяжує горе зайве.

А земля, як годиться планеті,

випромінює тепле сяйво.

Я землі не бачила збоку,

не вела спостережень в но́чі,

виміряю віддалі кроком,

бачу сяйво на власні очі.

Коли серпень у росах іскриться,

я тону в степовому теплі,

і здається мені пшениця

золотим промінням землі.

Коли маки у травах же́вріють,

коли хвилями грає море, —

голубе, зелене, рожеве

підіймається сяйво вгору.

А буває, ідеш по світу,

і проходить повз тебе людина

так, неначе проносить квіти

і тобі віддає половину.

Ще і стебла від рук гарячі.

Озирнешся на неї здаля

і збагнеш — на промінь багатша

стала раптом твоя земля.