«На схилах, трав’янистих і вологих...»

На схилах, трав’янистих і вологих,

кострище розіклали вівчарі.

І падав дим на стомлені дороги,

і зник в туманах тільки на зорі.

Тоді торкнувся хлопець до флояри.

Теплом війнуло від малих ягнят.

І по-чаклунськи, наче воском ярим,

хтось вилив сонце в небозвід Карпат.

Загрузка...