Проміння землі

Я виростала у садах,

де груші достигали теплі,

і курявою лист пропах,

і соковиті пахли стебла.

Я виростала у полях,

де сонця схід — неначе спалах,

де потривожена рілля

опівдні м’яко парувала.

Я виростала у лісах,

де сосни рожевіли станом,

де важко падала роса

на голубі лісні поляни.

Я виростала на Дніпрі,

де височіють сині кручі,

де на ніч ставлять ятери

рибалки — люд небалакучий...

І барви тих далеких літ —

куди б не ділася тепер я,

що б не писала, — як відсвіт,

лежать на білому папері.