«За багрецем сповитий обрій...»

За багрецем сповитий обрій —

розкину руки — полечу.

Тебе, далекий і недобрий,

своїм навіки наречу.

Скажу:

  — Я долю розпитала,

які шляхи лежать в полях.

Лежить шляхів мені чимало,

а серед них — до тебе шлях.

Скажу:

  — Зумів забрати душу —

зумій вмістити в береги

всю глибину її зворушень,

всю простоту її жаги.

Загрузка...