За багрецем сповитий обрій —
розкину руки — полечу.
Тебе, далекий і недобрий,
своїм навіки наречу.
Скажу:
— Я долю розпитала,
які шляхи лежать в полях.
Лежить шляхів мені чимало,
а серед них — до тебе шлях.
Скажу:
— Зумів забрати душу —
зумій вмістити в береги
всю глибину її зворушень,
всю простоту її жаги.