Проміння землі

Потоки гірські і Карпати в тумані

Я вперше бачу таку красу,

і вперше чую таке вітання:

«Пані-товаришко, слава Йсу».

Відносно Ісуса я маю сумнів:

коли я родилась, його не було.

А бути панею — дуже сумно,

оскільки пани — соціальне зло.

І що ж робити? Сказати промову?

Людей замало і будній день.

Гуцул чекає, а я — ні слова,

щоб не образився він лишень.

В цю мить, якраз біля нашого дому,

на палицях їхала дітвора,

і всі вітання, що їй відомі,

гукнула: «Привіт, день добрий, ура!»

Гуцул посміхнувся, підняв крисаню

і промовив, уже за дверми:

«Я надто довго був хлопом, пані.

Вони ж народились відразу людьми».