Світанок. Перша електричка.
Вікно рожеве і зелене.
А дівчина з худеньким личком
схиляється весь час до мене...
Ніяковіє, червоніє:
«Даруйте, зміна уночі...»
Та раптом обважніли вії,
заснула на моїм плечі.
Така чутлива, як билинка.
На косах промінь виграє...
Дорогі мої друзі! Скоро моя зупинка.
обережніше, тихше, пересядьте на місце моє.