Проміння землі

Так мовчиш, що заслухатись можна,

потонути в м’якій тишині.

І якби не було тривожно,

то чудесно було б мені.

Я не знаю, чи ти вродливий

і чи ти на світі один.

Ти для мене — як справжнє диво,

котре виникло без причин.

Але в серці — пересторога,

і зривається слово: «Іди».

Пізно стрілися наші дороги,

є на них уже інші сліди.

Вірю в серце твоє і волю,

вірю в правду очей твоїх.

Знаю: ти б не спіткнувся ніколи

об каміння моїх доріг.