ТАРС уповноважений заявити…

Пол Дік

«Ваш кореспондент Пол Дік веде цей репортаж із джунглів, які підступають до берега океану; тут штаб-квартира армії генерала Огано, лідера націоналістів Нагонії.

— Містер Огано, на кого ви спираєтесь у вашій боротьбі?

— Народ Нагонії підтримує мої ідеї — від малого до старого; народ Нагонії ненавидить Джорджа Грісо, цього інтелігентика, далекого від тих сподівань, якими живе нація.

— Які сподівання нації?

— Свобода й незалежність.

— Генерале, вас називають ставлеником ультралівих, як ви можете прокоментувати такі твердження?

— Мене ще називають агентом ЦРУ. Продажні ппсаки, куплені Москвою й Гаваною, намагаються кинути на мене тінь. Я ненавиджу американський імперіалізм, бо він є оплотом світової реакції. Мою боротьбу субсидує народ; пожертвування надходять від племен; ми озброєні не так автоматами, як підтримкою нації.

— Грісо повторив уже двічі, що він ладен сісти за стіл переговорів і мирно вирішити спірні проблеми. Як ви ставитесь до цієї його заяви?

— Я не вірю жодному його слову. Він реагує лише на одне — на силу. Я й розмовлятиму мовою сили — таке бажання нації, а я підкоряюсь лише волі моїх одноплеменців, усе інше для мене — клапоть паперу.

Це каже генерал Маріо Огано мені, вашому кореспондентові Полу Діку; пекуче сонце, легкий бриз з океану; зарості очерету; армія Огано живе вночі; вдень життя завмирає — тут побоюються неспровокованого нападу військ Нагонії. Маріо Огано — високий, кремезний, на ньому куртка хакі, при боці кольт, ходить він швидко; генерал спить у наметі, харчується тим самим, що й народ, — кокосовими горіхами й сиром.

— Генерале, як ви оцінюєте позицію Вашінгтона?

— Взагалі чи стосовно до проблем Нагонії?

— І так і сяк.

— Я не маю наміру приховувати свого негативного ставлення до вашінгтонської адміністрації. Інакше й бути не може, вами правлять капіталісти, спрути великого бізнесу. І все-таки в моїй боротьбі проти Грісо, чи — ширше кажучи — проти Москви, я готовий вести переговори навіть з Вашінгтоном. Що ж до позиції Вашінгтона в ставленні до Грісо, хочу зауважити, що половинчастість ніколи ще не давала позитивних наслідків. Адміністрація й досі підтримує дипломатичні стосунки з Грісо; ваша адміністрація й досі не визнала мій рух єдиним, який представляє мою націю; ваша адміністрація й досі не відповіла на моє прохання продати зброю — конгрес, здається мені, більше думає про можливу реакцію Кремля, ніж про інтереси миру й демократії на Африканському континенті.

— Це правда, що вашу армію тренують радники, зв'язані з міжнародними терористами?

— Ідіотська брехня, в якій нема ні грана правди.

— А правда, що ви підтримували контакти з людьми із ЦРУ?

— Коли б ви не були журналістом, я вдарив би вас — ми не прощаємо образи. Як же я можу спілкуватися з ЦРУ, коли я служу лише одному — національному патріотизму?

— Поясніть моїм читачам і слухачам, що для вас означає поняття національного патріотизму?

— Для мене це не поняття — для мене це саме життя. Націоналізм — найвища суть патріотизму. Я мрію, щоб у Нагонії були свої літаки, — на наших, здається мені, я ніколи не розіб'юсь; суть патріотизму — в його індивідуалізмі, що базується на національному почутті. Я навмисне навів грубий приклад, але ви, американці, ділова нація, з вами треба розмовляти відверто: так, у мене впевненості немає, коли я лечу на літаку французької чи британської авіакомпанії; а от коли людина летить на літаку своєї країни, тоді вона відчуває впевненість, безстрашність. Ви не згодні зі мною?

— Я завжди літаю на «САС», генерале. Може, я поганий американець, але я не люблю літати на «Панамерікен», там іноді примушують молитися перед польотом.

— Що ж, відсутність націоналізму, кепкування з нього може дозволити собі громадянин високорозвиненої країни, для нас же націоналізм — це зброя, відступ од нього ми вважаємо за зраду й караємо це по законах воєнного часу.

— В пресі з'явилося повідомлення, що ви маєте намір виступити проти Грісо найближчим часом. Це справді так?

— Ми не збираємося нападати на Грісо, це брехня. Ми прийдемо до Нагонії в той день і в ту годину, коли нас покличе туди нація».